Охарактеризуйте особливості господарського розвитку України в пореформений період та їх відображення в українській економічній думці.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 p. стали важливими віхами на шляху капіталістичної модер­нізації суспільства. Протягом 60-х pp. XIX ст. були проведені та­кож земська і судова реформи, запровадженоселянське самовря­дування.

Проведені реформи мали серйозні вади: чис-
ленні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. Особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від феод господарства до капіталіст.

Абсолютно чистих форм екон організації господарства в пореформену добу не існувало. Поєднувалися риси як панщинної, тобто відробіткової, напівфеодальної, так і капіталіст систем. Це було характерною особливістю економ розвитку с/г в пореформений час.

Таким чином, з огляду на основні риси модернізації господар­ства України після 1861 p., можна говорити про наздоганяючу модель економіки. Її характерними ознаками є: по-перше, утілення в життя прогресивних явищ та процесів не завдяки еволюції «знизу», а силовій модернізації — «революції згори»; по-друге, вибіркове, а не системне, запозичення та використання світових досягнень у галузі тєхніки, технології та організації виробництва; по-третє, пріоритетність окремих галузей, яка в перспективі веде до деформації структури економіки; по-четверте, збереження протягом тривалого часу багатоукладності, паралельного існу­вання нового та попередніхустроїв, а також порушення однорід­ності економічного простору, ускладнення соціальних та полі­тичних проблем, зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Усі зазначені риси знайшли відображення в українській моде­лі економіки, включаючи розвиток її аграрної сфери та промис­ виробництва. Тобто реформа, незважаючи на її обмеженість і непослідовність, відкрила можливості для подальшої модернізації українського суспільства (шляхом «наздоганяючо­го» розвитку) та поступового формування ринкових відносин.

Завдяки реформі селяни одержали від поміщиків у подвірне або общинне користування польову землю, за що мали вико­нувати деякі повинності на користь поміщика.

Поступово втягувалися у ринкові відносини й поміщицькі господарства, запроваджуючи більш досконалу техніку та досяг­нення агрономії. Крім цього, у поміщицьких господарствах ширше використовувалася вільнонаймана праця як більш продуктивна.

3 розгатком ринкових відносин сільське господарство всебільше набувало товарного характеру. Питома вага зернових культур в українському експорті сягала 73 %.

Капіталістична модернізація пром-сті порівняно з аграр­ним сектором економіки розвивалася набагато інтенсивніше. Протягом 60—80-х pp. XIX ст. промисловий переворот в основ­ному завершився. Високими темпами розвивалась в Україні важка індуст­рія, передусім металургійна, вугільна, залізорудна, та залізнич транспорт

Необхідність для розвитку промисловості великих капітало­вкладень викликала появу акціонерних товариств — організацій­-правової форми господарювання, найбільш властивої ринко­вій економіці.

Основна увага представників різних шкіл української еконо­мічної науки пореформеного періоду була зосереджена на питан­нях ринкового розвитку, зокрема перспектив народногосподар-ської еволюції, долі капіталізму в країні, подолання відставання соціально-екон розвиткові від зах держав, індустріалізації виробництва тощо.

Особливо гостро стояло аграрне питання про «прусський» чи «американський» тип капіта-лістичного розвитку. У цьому контексті в екон літератур аналізувалися проблеми селянського й поміщицького землеволодіння, досліджувалися податки та повинності селян, велике і дрібне господарство, специфіка формування ринкових відносин в аграрній галузі, розвиток інституту приватної власності.

Розвиток екон думки в Україні зумовлювався, передусім, станом екон та соціально-політ життя в країні в цілому, менталітетом народу, культурними традиціями, а також потужним впливом ідей західноєвроп шкіл (марксизм, неокласики, німецька істор школа, маржиналізм).

Відбувався, також взаємний вплив україн
та російської екон науки, який прослідковується у екон працях учених, особливо щодо питань капіталіст індустріалізації, механізму ринкового ціноутворення, концентрації, монополізації виробництва та банківсько-фінансової сфери, соці-
ально-екон наслідків реформи, обсягів та ролі іноземних інвестицій у розвитку націон економіки тощо. Крім того, багато україн учених того часу (I.Вернадський, В.Желєзнов, М.Туган-Баранов-ський, Л. Федорович, Л. Яснопольський, М Бунге та ін.) навчалися або певний час виклада ли в навчальних закладах Москви та Санкт-Петербургу, обіймали державні посади (М. X. Бунге, I. В. Вернадський) у Російській імперії, що не могло не відбитися на їхніх наукових поглядах.

Але в цілому праці названих економістів були спрямовані, на­самперед, на дослідження українських реалій пореформеного розвитку.

Особливе місце в дослідженні процесів генезису ринкового гос­подарства належить І. Вернадському. Його наукова діяльність припала на період феодальної кризи напередодні реформи 1861 р. під час становлення капіталіст відносин у 70—80-х рр. ІX ст. Будучи послідовником класичної школи політичної економії В не тільки аналізував теоретичні постулати західноєвроп економістів, а й намагався використати їх для дослідження російської дійсності та критики феодально-кріпосницької системи. Він був упевнений, що феодальні відносини треба усувати як неефективні, як такі, котрі заважають становленню нових ринкових відносин.

Після селянської реформи вчений однозначно стає на позиції захисту підприємницьких відносин, які зароджуються, виступає прихильником великого виробництва й капіталу, вважаючи, що вони сприяють поділові праці та застосуванню в господарстві Машин, які, у свою чергу, підвищують ефективність праці та суспільного виробництва в цілому.