Универсальные учебные действия освоения младшими школьниками

У зв’язку з різними поглядами вчених на розуміння поняття «розумовий розвиток» постало питання про його змістовні критерії.Уперше перелік загальних критеріїв розумового розвитку подав рос. Психолог Левітов. До них він зараховував:

1)самостійність мислення учня. 2)швидкість і міцність засвоєння навчального матеріалу. 3)швидкість розумового орієнтування при розв’язуванні нестандартних завдань.4) глибина проникнення у суть явищ, які вивчають.5)критичність розуму, відсутність здатності до упереджених, необґрунтованих суджень.

Іншої думки дотримувався Кобанов-Меллер, наголошуючи що основним критерієм розумового розвитку учня потрібно вважати ширину діапазону перенесення розумової діяльності в нові умо на розв’язання нових завдань.

Російський психолог З. Калмикова запропонували оцінювати рівень розумового розвитку школярів за 2-ма критеріями: 1) темп просування-кількість однотипних вправ, необхідних для формування узагальнення.2) економність мислення-кількість міркувань, на основі яких учень, виявляє нову для себе закономірність.

Були ще інші підходи, які характеризували розумовий розвиток.Отже у пед.. психол. донині не існує єдиної думки щодо виявлення й оцінювання рівня розумового розвитку школярів.

 

34. Поняття - одна з основних форм абстрактного мислення, що відображає загальні та істотні властивості, зв'язки та відношення предметів і явищ.

Г.С.Костюк вказує на те, що процес оволодіння поняттям у ході навчання розпочинається з постановки питання. Воно визначає напрям пізнавальної активності учнів, добір потрібних для неї прикладів, їх аналіз і дальше їх узагальнення. Необхідною умовою успішного засвоєння понять є наявність у дітей достатнього чуттєвого досвіду. У зв'язку з цим важливого значення в засвоєнні понять набуває використання наочності. Вирішальна роль у засвоєнні кожного поняття належить мислительній активності учнів, керованій учителем. Поняття успішно засвоюється там, де учні думають спільно з учителем, зіставляють об'єкти, що підводяться під певне поняття, виділяють істотні ознаки, формулюють їх у вигляді суджень, ці судження синтезують, об'єднують в єдине ціле.

Важливим чинником успішного засвоєння понять учнями є структурна і системна організація навчального матеріалу, оптимальне співвідношення в ньому фактів і узагальнень. Істотну роль відіграють тут поступові переходи від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного. Є два шляхи формування понять: конкретно-практичний і абстрактно-логічний.

Показник успішного засвоєння понять - застосування їх у дальшій пізнавальній і практичній діяльності.

Відповідно, можна виділити такі фази навчання знанням і поняттям:

1. Демонстрування учням предметів чи явищ: маніпуляція (предметна дія), сприймання і спостереження (перцептивна дія).

2. Порівняння, аналіз, синтез, виділення суттєвих і несуттєвих ознак, (мислительна дія).

3. Абстрагування (мислительна дія), позначення - назва (мовна дія).

Узагальнення поняття шляхом застосування терміна до різних об'єктів, що характеризуються виокремленими ознаками. На цьому етапі оцінювання учням даються нові завдання для визначення, які з них є прикладами нових засвоєних понять, а які - ні. Процес засвоєння нових понять супроводжується постійним зворотнім зв'язком. Це навчання повинно здійснюватися з опорою на життєвий і пізнавальний потенціал учня, з врахуванням його вікових можливостей..

 

Универсальные учебные действия освоения младшими школьниками

 

Знания – понимание, сохранения в памяти и умение воспроизвести основные факты науки и вытекающие их них теоретические обобщения.

Умения – овладение способами применения знаний на практике, которая проявляется в деятельности.

Навык – автоматическое умение безошибочно и быстро выполнять действия на основе имеющихся знаний (в результате многократного выполнения определенного действия).

1 – активное использование речевых средств и средств информационных и коммуникационных технологий для решения коммуникативных и познавательных задач

2 – овладение навыками смыслового чтения текстов различных стилей и жанров в соответствии с целями и задачами; осознанно строить речевое высказывание в соответствии с задачами коммуникации и составлять тексты в устной и письменной формах

3 – готовность слушать собеседника и вести диалог

4 – использование различных способов поиска (в справочных источниках и открытом учебном информационном пространстве сети Интернет)

5 – овладение логическими действиями сравнения, анализа, синтеза, обобщения, классификаций.

6 – определение общей цели и путей её достижения

7 – готовность конструктивно разрешать конфликты посредством учёта интересов сторон и сотрудничества

Знания. По степени усвояемости выделяют:

1) знание-репродукция – автоматически выученное знание, воспроизводимое «по-книжному», но в объяснениях затрудняется;

2) знание-узнавание – это поверхностное, плохо выученное знание;

3) знание-понимание – осознанно выученное и запомненное знание, связанное с опытом;

4) знание-убеждение – уверенность в истинности полученного знания;

5) знание-применение – располагает критериями знания-понимания и часто – знания-убеждения;

6) знание-творчество – высший уровень овладения знанием. Знание дополняется субъективными размышлениями, опытом, умозаключениями и выводами.

Навыки. Овладение навыком начинается сописания действий учителем. Демонстрация навыков обычно происходит в два этапа: первый показ действий – образец, второй показ – осуществление педагогом действия, разбитого на элементы, в медленном темпе, с пояснениями.

Иногда чувствуется необходимость в третьей демонстрации по типу второй.

Всякий навык в своем формировании проходит три основные ступени.

1. Аналитико-синтетическая стадия усвоения учащимся всего диапазона действий и их элементов. Педагог же дает дополнительные пояснения и демонстрации.

2. Стадия автоматизации. Она характеризуется постепенным ускорением и точностью выполнения действия учащимся.

3. Стадия надежности. При введении различных усложнений в действие скорость и правильность его выполнения не должны снижаться.