Накопичуються при захворюваннях нирок.

Ультрафільтрація. Проводять фільтрування колоїдного розчину через навпівпроник-

ну мембрану при підвищеному тискові. При цьому колоїдні частки затримуються мембра-

ною, а домішки покидають колодний розчин.

14.Броунівський рух був відкритий ботаніком Р. Броуном у 1828 році при спостереженні ру-

ху пилку квітів, суспендованого у воді. Хаотичний рух притаманний і колоїдним розчинам.

Колоїдні частки при зіткненні з молекулами розчинника, набувають кінетичного руху (час-

тинки можуть змінювати положення до1020 в секунду).

Дифузія – процес самодовільного вирівняння концентрації диспергованої речовини під

впливом теплового руху частинок розчинника. Дифузія в колоїдних розчинах йде повільні-

ше, ніж у справжніх розчинах. Якщо в істинних розчинах дифузія частинок на відстань 1 см

йде години, то в колоїдних розчинах - дні й тижні. За коефіцієнтом дифузії можна оцінити

розмір колоїдних частинок, за рівнянням Ейнштейна:

де D – коефіцієнт дифузії; R – універсальна газова стала; T – абсолютна температура;

NA – стала Авогадро; r – діаметр частинок; η - в`язкість середовища;

Осмотичний тиск. Явище характерне для систем з навпівпроникними мембранами.

Колоїдні розчини, які мають частинки великого розміру створюють менший осмотичний

тиск, ніж іонні чи молекулярні розчини. Величину осмотичного тиску (Р) визначають за ві-

домим рівнянням (Р = С·R·T).

Седиментація це осадження частинок під дією сили земного тяжіння. Цей процес є

протилежним дифузії і приводить до утворення градієнту концентрації, тоді як дифузія веде

до вирівнювання концентрації. Між седиментацією та дифузією з часом встановлюється рів-

новага, при цьому маленькі частинки, котрі краще дифундують, розміщуються переважно у

верхніх шарах розчину, а більш великі частинки переважно в нижніх шарах розчину. Явище

седиментації для фракціонування речовин, клітинних органел, визначення молекулярної ма-

си біополімерів методом центрифугування.

В`язкість – це внутрішнє тертя між шарами розчину, які переміщуються відносно один

до одного. Величина зворотна в`язкості є текучістю середовища. Колоїдні розчини мають

більшу, ніж у істинних розчинів, що обумовлено більшим розміром частинок.
Оптичні властивості колоїдних розчинів. Проходження світла через колоїдну

систему викликає три оптичних ефекту: поглинання, відбиття та розсіювання променів. Так,

поглинання властиво всім системам, тоді як відбивання більше характерно для грубодиспер-

сних систем (емульсій та суспензій), де розмір частинок значно більший, ніж довжина хвилі

опромінювання. Але на відміну від молекулярних та іонних розчинів, які оптично є однорід-

ними, оскільки не мають поверхні поділу фаз, колоїдні розчини розсіюють світло. Це прояв-

ляється явищем опалесценції колоїдних розчинів, у вигляді матового світіння блакитного

відтінку при освітленні боковим світлом. Крім того, при пропусканні паралельного пучка

світла через колоїдний розчин спостерігається конус розсіяного світла – ефект Тіндаля. За

здатністю розсіювати світло можливо визначати концентрацію колоїдних частинок в розчині.

Цей метод отримав назву нефелометрії.

Ультрамікроскопія - мікроскопічний аналіз пилового аерозолю чи пилових препаратів, при яких з поля зору усунуті прямі промені і спостерігаються лише дифраговані (розсіяні пилинками). Дозволяє спостерігати положення та переміщення частинок пилу менших за довжину хвилі видимого світла (0.3-1 мкм). Залежно від інтенсивності освітлення, довжини світлової хвилі, різниці показників заломлення частинки і середовища можна виявити частинки розмірами від 20-50 нм до 1-5 мкм. У. застосовують при дослідженнях дисперсних систем, для контролю чистоти атм. повітря, води, ступеня забруднення оптично прозорих середовищ сторонніми включеннями.

 

 

15. Вважається, що колоїдний розчин складається з міцел, які утворюються зарядженими

колоїдними частинками. Заряд виникає внаслідок вибіркової адсорбції іонів на поверхні час-

тинок, або за рахунок іонізації поверхневих функціональних груп твердої фази.

В міцелі розрізняють три складових частини: ядро, адсорбційний шар іонів і дифузій-

ний шар іонів. Ядро складає основну масу міцели і є сукупністю нейтральних атомів або мо-

лекул, загальною кількістю сотні та мільйони одиниць. На ядрі адсорбуються іони (вибіркова

адсорбція) які надають йому певного заряду, тому їх називають потенціало-утворюючими.

Потенціал, що виникає на ядрі, отримав ще назву електротермодинамічного і він обумовлює

подальше приєднання до потенціал-утворюючих іонів деякої кількості інших іонів з проти-

лежним знаком заряду. Такий подвійний електричний шар, потенціало-утворюючих іонів,

разом з протиіонами (іонами з протилежним знаком) складає адсорбційний шар іонів. Час-

тина протиіонів є слабко зв`язаними з потенціало-утворюючими іонами й вільно переміщу-

ється в розчиннику, формуючи дифузійний шар. Ядро разом з адсорбційним і дифузійним

шарами іонів і складає міцелу, яка в цілому є електронейтральною (тоді як сама колоїдна ча-