Інша інформаціяУ 1917-1920 рр.зростає кількість "Просвіт" - національних культурно-освітніх організацій (які засновували бібліотеки, відкривали драмгуртки, налагоджували видавничу справу, проводили лекції для населення). Вони були особливо популярними на селі й об’єднували всіх, хто дбав про українську культурну спадщину. Ще коли більшовики прийшли до влади, то діяльність "просвіт" була взята під контроль з метою перетворення їх на знаряддя комуністичного виховання. А в 1921 р. "просвіти" взагалі були ліквідовані. У липні 1920 р. наркомат освіти УРСР затвердив «Положення про хату-читальню» як опорний пункт просвітньої роботи у селах. Вказувалося, що головним напрямом в діяльності хат-читалень є «поширення комуністичної освіти серед сільського населення». • Розпочинається реорганізація школи: -її українізація при Центральній Раді і П.Скоропадському, Відкривалися нові українські гімназії, вводилися навчальні програми, які передбачали обов’язковість вивчення української мови, історії та географії України. Натомість більшовики переробляли навчальні плани на свій лад, дбаючи насамперед про виховання дітей в дусі відданості ідеям соціалізму. При більшовиках,відбулося запровадження вивчення ряду навчальних дисциплін (історії, літератури) на основі ідей соціалізму, вилучення із навчальних планів викладання Закону Божого; - більшовики запроваджують єдину трудову школу: безкоштовне обов'язкове 7-річне навчання з трудовим ухилом, при збереженні української мови викладання. • Розпочинається реорганізація ВУЗів: - їх українізація і відкриття національних університетів у Києві і Кам'янець - Подільському при П.Скоропадському, - пізніше більшовики реорганізують управління вищою школою (створюється посада комісара ВУЗу), запроваджують прийом у ВУЗи за класовим принципом і створюють при ВУЗах робітфаки. • При більшовиках надається допомога населенню з метою ліквідації неписьменності дорослих (створення системи ЛІКНЕПу - гуртків, де по спеціальним програмам йшло навчання дорослого населення у вільний від роботи час.). До кінця 1920 р. в Україні діяло близько 15 тис. культурно-освітніх установ різного типу. Серед них було 1 300 клубів, 5 000 хат-читалень, близько 4 000 «просвіт». Розвиток науки Стан науки. Утворення Української академії наук У ці роки в вузах і науково-дослідних центрах працювали видатні вчені-хімік Л. Писаржевський, біохімік О. Палладін, мостобудівник-новатор Є. Патон, філолог, історик і сходознавець А. Кримський, історики Д. Баталій, В. Бузескул, гідромеханік Г. Проскура, один із засновників вітчизняної школи газотурбобудування В. Маковський, математики Д.Граве і М.Кравчук та багато інших. Разом з тим частина вчених, особливо тих, які активно включилися в політичну боротьбу, змушена була залишити Україну, рятуючись від переслідувань і голодної смерті. Багато з них продовжували наукову роботу в еміграції. Революція надала можливість втілити в життя мрію кількох поколінь українських учених При П. Скоропадському йшла реорганізація системи наукових установ, було створено національну Академію наук. Урочисте відкриття Української академії наук відбулося 24 листопада 1918 р. Першими дійсними членами (академіками) були призначені В. Вернадський (президент), А. Кримський (неодмінний секретар), Д. Багалій, М. Кащенко, В. Косинський, О. Левицький, М. Петров, С. Смаль-Стоцький, Ф. Тарановський, С. Тимошенко, М. Туган-Барановський, П. Тутковський. Свого часу в Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка та Українському науковому товаристві у Києві активно працювала частина цих учених. Своєю подвижницькою діяльністю вони багато у чому підготували створення Академії наук. За радянської влади УАН продовжувала діяти, але склад її дещо змінився: деякі видатні учені-академіки опинилися в еміграції. Академія наук включала три структурних відділи: історично-філологічний, фізико-математичний і соціально-економічний. При УАН діяла Національна бібліотека. Під керівництвом академіка В. Вернадського працювала Комісія з вивчення природних багатств України. В 1919-1920 рр. учені Академії наук розробили найновіші правила українського правопису. Розпочалось академічне видання творів Т. Шевченка та І. Франка.
|
