КОСТЕЦЬКА Т.А. Певно, що термін «електронні ЗМІ», на відміну від нормативно встановленого «аудіовізуальні ЗМІ», не тільки є більш зручним

Певно, що термін «електронні ЗМІ», на відміну від нормативно встановленого «аудіовізуальні ЗМІ», не тільки є більш зручним, а й має юридичні підстави для свого існування.

Сучасний період розвитку інформаційних відносин, засобів комунікації значно розширює поняття «електронні засоби масової інформації», об'єднуючи традиційні, звукові, телевізійні та інші засоби поширення інформації з комп'ютерними системами масової комунікації (Інтернет).

Формуються систем ефірного, кабельного (проводового), супутникового (цифрового й аналогового) мовлення. Це свідчить про різноманітність технологій поширення теле- радіосигналу, високі темпи розвитку електронних ЗМІ. Дуже активно розвивається супутникова складова мовлення.

Інтернет як об'єкт права. Проблема, яка набуває як теоретичного, так і пракгичного значення, полягає у відповіді на питання: чи є мережа Інтернет засобом масової інформації?

У науковців, законодавців, зокрема вітчизняних, не існує єдиної думки з цього приводу. Підставами зарахування Інтернет-сайтів до засобів масової інформації є те, що будь-яке розміщення на ньому матеріалів можна прирівняти до публікації в ЗМІ.

Проте, національне інформаційне законодавство не дає достатніх підстав тлумачити Інтернет-сайти як ЗМІ.

Закон України «Про телекомунікації», наприклад, визначає Інтернет як всесвітню інформаційну систему загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами (ст. 1). Однак таке визначення не базується на юридичній термінології, що ускладнює його застосування в наявних юридичних конструкціях, юридичній теорії, практиці.

Водночас Інтернет - це настільки багатозначне соціальне явище, сутність якого зумовлює різні тлумачення, де кожне з них буде характеризувати певні його аспекти, ознаки, властивості тощо. Тому Інтернет у вигляді сукупності комп'ютерних систем, поєднаних каналів зв'язку, не може бути предметом (об'єктом) правового регулювання¹.

¹ Войниканис Е.А. Информация. Собственность, Интернет / Е.А. Войни-канис, М.В. Якушев. - М, 2004. - С. 72.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Правовий статус засобів масової інформації як суб'єктів інформаційної діяльності

Згідно із законодавством основними видами інформаційної діяльності засобів масової інформації як відповідної організаційної структури (засобів комунікації) є: збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації (преси) з метою її поширення серед читачів; виробництво і розповсюдження аудіовізуальних передач та програм (телебачення і радіомовлення). Загальні положення конкретизуються у статутах відповідних ЗМІ.

Загалом, зміст правового статусу ЗМІ як суб'єктів інформаційної діяльності визначає певне коло однорідних суспільних відносин, пов'язаних із створенням ЗМІ та набуттям ними правового статусу; із випуском ЗМІ; з виробництвом і розповсюдженням відповідної продукції.

Зміст діяльності ЗМІ визначають правовідносини, які в спеціальній літературі умовно поділяють на «внутрішні» та «зовнішні»¹.

Перші - пов'язані з внутрішньою організацією ЗМІ і виникають між визначеними законодавством суб'єктами їх діяльності. Другі - це відносини з громадянами, органами державної влади і місцевого самоврядування, юридичними особами та ін.

Оскільки подібні правовідносини є досить розгалуженими, розглянемо окремі з них. Особливості ЗМІ, зокрема, виявляються в інституті заснування та їхньої юридичної легалізації.

Право на заснування ЗМІ. Це право належить громадянам України, інших держав та особам без громадянства, не обмеженим у цивільній право- та дієздатності; юридичним особам України та інших держав, трудовим колективам підприємств, установ і організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції) (ст. 8 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

Юридичною гарантією від монополізації друкованих засобів масової інформації є положення, згідно з яким фізична або юридична особа не може бути засновником (співзасновником) чи контролювати

¹ Копылов ß.A. Информациионное право / В.А. Копылов. - М, 2002. -С. 288.