ПЕРЕДМОВА. «Історія української культури» – складова частина циклу нормативних гуманітарних дисциплін, що несуть головне навантаження в процесі особистісного становлення ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
«Історія української культури» – складова частина циклу нормативних гуманітарних дисциплін, що несуть головне навантаження в процесі особистісного становлення майбутнього спеціаліста, бо основна його мета – формування знань про сутність вітчизняної культури, її різновиди та історико-типологічні ознаки, про людину – творця культури. Вивчення цієї дисципліни пов’язане з необхідністю гуманізації університетської освіти, поєднання глибоких професійних знань з опануванням цінностей культури України як складової світової культури. Предмет навчальної дисципліни «Історія української культури» є багатоскладовим, бо включає: а) основні поняття та концепції стосовно виникнення і розвитку вітчизняної культури; б) еволюцію української культури – історію її фундаментальних цінностей як цілісних систем, її семантичне співвідношення до існування європейської та світової культури. Наукові та методологічні основи дисципліни ґрунтуються насамперед на діяльнісному підході, який дає змогу створити різнобарвні моделі культури як системи потенційних та актуальних цінностей. Важливим є принцип єдності теоретичного та історичного підходів до змісту культурних явищ, розуміння культури як сфери автономного існування особистості в якості духовної одиниці, за плечима якої стоять традиції та мислячі генерації, що створили спадкоємність, до якої залучається людина та перед якою вона відчуває особисту та професійну відповідальність. Використовується й герменевтичний підхід; його спрямованість полягає в з’ясуванні того, як історичний суб’єкт виражає себе засобами культури і як культура детермінує того або іншого історичного суб’єкта. Компаративний підхід (при порівнянні української та інших європейських культур), елементи діалогічного підходу (при інтерпретації вітчизняної культури як діалогу культур), структурно-функціонального, феноменологічного та формаційного підходів є також важливими у вивченні дисципліни. Її мета: становлення в студентської молоді гуманістичного світогляду; формування засад національно свідомого світосприйняття; розвиток у майбутніх спеціалістів історичного та критичного мислення, активної життєвої позиції; залучення до фундаментальних моральних та естетичних цінностей, перетворення їх у стійкі переконання та мотиви поведінки. «Історія української культури» сприяє пробудженню відчуття відповідальності за самовдосконалення, формуванню вміння орієнтуватися у світі людських відносин і художнього життя, здатності адаптуватися до суперечливих умов сучасного суспільства з його «залишковим принципом» ставлення до культури, протиріччям між накопиченим духовним багатством та його реалізацією. Знання вітчизняної культури допоможе використовувати особистий інтелектуальний потенціал для поширення універсально визнаних цінностей – гуманізму, свободи, справедливості, прогресу. «Історія української культури» сприяє оволодінню головними здобутками та досягненнями вітчизняної культури. Акцент при цьому робиться не тільки на історичному та філософському матеріалі, а й на проблемах художньої культури, ядром якої виступає мистецтво. Кожна епоха, приносячи з собою зміну світоглядних орієнтирів та способів життєдіяльності зазнає певну внутрішню потребу в мистецтві, відкриваючи шляхи новому художньому мисленню і сприйманню творів. В цьому процесі бере участь усе суспільство, кожна його особа зокрема, але у відповідності до загальної суспільно сформованої тенденції. Мистецтво виконує передусім важливу функцію самосвідомості культури, тому що здатно бути її «дзеркалом». З іншого боку, контакти різних культур породжують специфічну потребу в мистецтві як незамінному інструменті міжкультурної комунікації. Мистецтво є «кодом» культури в процесі її взаємодії з іншими культурами, оскільки образно-синтетична природа художнього відображення дозволяє йому розглядати буття культури цілісно, у взаємозв’язку всіх її систем. Воно здатне репрезентувати культуру, до якої належить, і «відкривати» її представникам інших культур. Жодна інша сфера діяльності, матеріальна або духовна, не може забезпечити такого прямого доступу в саму серцевину культури народу, як мистецтво у всій повноті своїх проявів. Представлена видатними митцями і творами українська художня культура – одна з найяскравіших складових нашого духовного багатства; вона має єдиний історичний стрижень та механізм самовідновлення, незважаючи на нерівномірність розвитку своїх національно-специфічних стилів, видів та жанрів. В основу навчального посібника покладено сучасні підходи до типології вітчизняної культури, а його структура відповідає вимогам кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Кожна із чотирьох тем першої частини посібника «Становлення та особливості української культури» містить теоретичний матеріал, контрольні запитання, тести для самоконтролю, що відкриває широке поле для творчої ініціативи при викладанні та вивченні актуальних проблем історії української культури. Автори навчального посібника: Передмова – канд. філос. наук О.О. Петутіна. Тема 1: 1. – докт. філос. наук О.В. Голозубов, В.В. Маліков, Тема 2: 1 – О.В. Ткачова, 2 – канд. філос. наук О.О. Петутіна, О.В. Ткачова, 3-5 – канд. філос. наук О.О. Петутіна. Тема 3: 1 – О.С. Барков, 2-6 – канд. філос. наук Г.В. Буряк. Тема 4 – канд. філос. наук О.О. Петутіна. ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ ДИСЦИПЛІНИ
|
