МЕТОДИЧНА ЗАПИСКА
Запорізький державний медичний університет Кафедра іноземних мов
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ ТА КЛІНІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ 1 КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
ЗАПОРІЖЖЯ
Укладач ст.викл. ТІТІЄВСЬКА Т.В.
Методичні вказівки розроблено у відповідності до типової програми з латинської мови та медичної термінології та у відповідності з робочим планом на 2 семестр 1 курсу навчання. Змістове наповнення відповідає вимогам МОЗ України щодо використання клінічних термінів в медичній практиці. Особливу увагу приділено суто педіатричним термінам різних напрямків медицини. МЕТОДИЧНА ЗАПИСКА
Більшість клінічних термінів – це однослівні композити, утворені шляхом афіксації і складання основ, а також змішаним способом. Назви патологічних станів будуються, як правило, з двох або трьох коренів, які об’єднуються безпосередньо або за допомогою сполучних голосних. Тому в клінічній термінології один термін передає поняття, що при перекладі українською мовою вимагає використання двох-трьох лексем. Наприклад: myodystrophia – дистрофічні зміни м’язової тканини. Грецькі терміноелементи, залежно від місця знаходження в слові, можна розділити на дві групи: початкові та кінцеві. Але досить часто один і той же самий терміноелемент може знаходитись як на початку слова, так і виконувати функцію кінцевого терміноелемента (uraemia – пaтологічний стан, що зумовлений затримкою продуктів азотистого метаболізму в крові (гіпофункція нирок), haematuria – наявність в сечі або крові еретроцитів). Багатослівні клінічні терміни будуються за принципом вже відомим з модуля «Анатомо-гістологічна термінологія»: узгоджене та неузгоджене означення. Досить часто, як означуване слово використовуються назви різних патологій, хвороб – терміни-композити, а як узгоджені означення використовується лексика латинського походження. Це свідчить про те, що давньогрецька та латинська мови невідривні одна від іншої і можуть поєднуватися в межах одного терміна. У зв’язку з двомовністю медичної термінології в одних галузях медицини переважає латинська лексика – анатомо-гістологічна лексика, а в клінічній термінології – грецька(Наприклад, в анатомічній термінології: « nasus» – ніс, «s eptum nasi» – перегородка носа, в клінічній «rp. rhis, rhinos», нежить – «rhinitis», «rhinalgia» – біль в носі У медичній термінології таких греко-латинських синонімів дуже багато. Тільки знання греко-латинських дублетів забезпечує свідоме засвоєння медичної термінології. Лишень знання грецького дублета haema, haematos – кров дає можливість орієнтуватися у перекладі 150 термінах. Для свідомого засвоєння клінічної термінології необхідно: - знати етимологію та значення найуживаніших греко-латинських елементів, з яких складаються терміни, - вміти аналізувати префікси та суфікси, їх здатність змінювати зміст слова, терміна. Чисельні клінічні терміни, утворені шляхом сполученнядекількох словотворчих елементів префіксів, суфіксів, коренів переважно грецького походження. Складні терміни найчастіше утворюються сполученням коренів (основ). Компоненти складного терміна, що мають твердо зафіксоване, стабільне значення і утворюють декілька термінів одного змістового ряду, називаються терміноелементами. Наприклад:, кінцевий терміноелемент – tomia – розтин, розріз у складних словах вказує на хірургічне втручання, операцію; spondylotomia – операція хребців, mastotomia – операція (розтин) молочної залози, tracheotomia – операція дихального горла тощо. Для розуміння складних хімічних термінів слід пам’ятати, що: -- складні терміни латинського походження з’єднуються за допомогою – і або – о, е.g.: oss – I – ficatio окостеніння, vas – o – dilatator судинорозширювач; - складні терміни грецького походження з’єднуються за допомогою – о, який звичайно випадає, якщо кінцевий терміноелемент починається з голосного e.g.: mening-o-malacia розм’якшення мозкових оболон, myel-algia – біль у ділянці спинного мозку.
|
