Настройки протоколу CDP

Теоретичні відомості

Методи статичної маршрутизації

До методів статичної маршрутизації належать два методи:

1. Статична маршрутизація (Static Routing)

2. Маршрутизація за замовчуванням (Default Routing).

Статична маршрутизація передбачає, що маршрути передачі пакетів у таблиці маршрутизації всіх маршрутизаторів формуються адміністратором мережі в ручному режимі.

Перевагами статичної маршрутизації є:

– немає навантаження на центральний процесор маршрутизатора, а це означає, що можна використовувати більш дешеві маршрутизатори, ніж за динамічної маршрутизації;

– не використовується смуга пропускання каналів зв’язку між маршрутизаторами, оскільки немає потреби пересилати оновлення маршрутної інформації, це означає, що можна використовувати канали глобальних мереж з меншою пропускною здатністю або зменшуються витрати на передачу в разі оплати за об’ємом переданої інформації;

– високий рівень захисту, оскільки лише адміністратор встановлює маршрути до відповідних мереж.

Недоліками статичної маршрутизації є такі:

– адміністратор повинен чітко знати топологію мережі та особливості об’єднання маршрутизаторів і правильно проводити налагодження кожного з маршрутизаторів;

– при додаванні нової підмережі адміністратор повинен у ручному режимі додати нові маршрути на кожному з маршрутизаторів мережі;

– непридатність для використання у великих мережах через потребу виконання значного обсягу роботи з налагодження маршрутизаторів, а також через те, що не підтримується динамічне формування нових маршрутів.

Маршрутизація за замовчуванням використовується у тому випадку, якщо необхідно проводити пересилку пакетів у віддалену мережу призначення, записів про яку немає у маршрутизаторі наступного переходу. Такий тип маршрутизації можна використовувати у тупикових мережах (stub network) – мережах які мають тільки один вихідний порт.

Налагодження інтерфейсів маршрутизатора Cisco

Основними типами мережних інтерфейсів, які на сьогодні використовуються в маршрутизаторах Cisco, є:

– інтерфейси мереж Ethernet/FE/GE і вище;

– послідовні (Serial) інтерфейси;

– інтерфейси мереж ISDN, які є частково застарілими.

Специфіка налагодження певного інтерфейсу зумовлена специфікою використання відповідної мережної технології чи з’єднання. Наприклад, для маршрутизатора інтерфейс Ethernet одночасно є і DTE, і DCE-пристроєм, тому не виникає потреби в деталізації функцій інтерфейсу. Послідовне з’єднання в одних випадках при використанні певного типу кабелю передбачає виділення ролі DTE-пристрою для одного маршрутизатора та DCE для іншого, в інших випадках – ні.

Нумерація інтерфейсів маршрутизатора проводиться починаючи з нуля. Наприклад Ethernet0, Ethernet1, …; Serial0, Serial1, …; FastEthernet0, FastEthernet1, … В разі використання плат розширення вказуються і номери плат. Наприклад, Ethernet0/0, Ethernet0/1...; Serial0/0, Serial0/1, … Можна використовувати скорочення. Наприклад, e0; fa0/0; S0/1 і т.д.

Налагодження інтерфейсу маршрутизатора передбачає встановлення певних мережних параметрів. Зокрема:

– присвоєння ІР-адреси та маски підмережі;

– активація інтерфейсу;

– встановлення за потреби додаткових параметрів синхронізації, опису і т.п.

Налагодження відбувається у режимі конфігурації інтерфейсу. Приклад присвоєння імені маршрутизатору та активації Ethernet-інтерфейсу і встановлення йому ІР-адреси 195.15.18.1/24 наведено нижче.

Router> enable

Router#configure terminal

Router(config)#hostname R1

R1(config)#interface e0

R1(config-if)#ip address 195.15.18.1 255.255.255.0

R1(config-if)#no shutdown

R1(config-if)#exit

R1(config)#exit

…

Формування статичних маршрутів та маршрутів
за замовчуванням у маршрутизаторі Cisco

Для додавання у таблицю маршрутизації статичних маршрутів та маршрутів за замовчуванням використовується команда ip route, синтаксис якої наведено нижче.

Синтаксис команди ip route:

ip route [мережа_призначення] [маска_підмережі] [адреса_наступного_переходу або інтерфейс_виходу] [адміністративна_відстань] [ознака постійності]

Параметри:

мережа_призначення (destination network) – мережа, яка зазначається в таблиці маршрутизації;

маска_підмережі – маска підмережі, записана у звичайній формі;

адреса_наступного_переходу (next hop address) – адреса наступної ділянки, по якій маршрутизатор повинен відіслати пакет до віддаленої мережі, це інтерфейс маршрутизатора для безпосередньо підключеної мережі;

інтерфейс_виходу (exit interface) – використовується для зазначення адреси наступної ділянки, застосовується тільки для двоточкових каналів зв’язку, не використовується в локальних комп’ютерних мережах;

адміністративна_відстань – за замовчуванням статичний маршрут має значення адміністративної відстані 1. Можливо змінити це значення на інше, якщо вказати після даного аргументу ознаку постійності (permanent);

ознака постійності (permanent) – зазначення цієї ознаки дозволяє зберегти запис про маршрут у таблиці маршрутизації як постійний, у разі її відсутності при виключенні інтерфейсу або виході з ладу каналу зв’язку до наступного маршрутизатора запис про маршрут із таблиці маршрутизації автоматично видаляється.

Розглянемо специфіку налагодження статичної маршрутизації та маршрутизації за замовчуванням для мережі, зображеної на рис. Л 3.1.

Рис. Л 3.1. Приклад мережі

Параметри адресації мережі наведені у табл. Л 3.1.

Таблиця Л 3.1

Параметри адресації мережі

Команди, які виконуються на маршрутизаторах для налагодження адресації.