Науково-технічний потенціал

В Україні створено потужний науково-технічний потенціал. Світове визнання мають фундаментальні дослідження українських учених у різних галузях науки. На їх основі створено й упроваджено принципово нові технологічні процеси й устаткування: роторно-конвеєрні лінії, малогабаритні преси надвисокого тиску, сучасні машини неперервного розливу металу, верстати для електрофізичної та електрохімічної обробки металів тощо.

Особлива увага приділяється вдосконаленню існуючих і впровадженню принципово но­вих технологій (електронно-променевих, плазмових, імпульсних, біологічних, мембранних, хімічних), у сільському господар­стві – індустріальних технологій, методів біотехнології та генної інженерії.

Науково-технічний прогрес (НТП) впливає на територіальний поділ пра­ці, спеціалізацію та комплексний розвиток господарства, він розширює можливості для більш рівномірного розміщення підпри­ємств на території.

Перед НТП постала проблема створення регіональних модифікацій високопродуктивних машин і технологій, які повинні забезпечувати зниження затрат живої праці і, відповідно, вико­ристання трудових ресурсів, нових джерел сировини, скорочення строків будівництва об'єктів, норм витрат палива, електроенергії, сировини на одиницю продукції.

НТП сприяєудосконаленню розміщення продуктивних сил. Наприклад, при розміщенні обробної промисловості важливим чинником є наявність трудових ресурсів. Проте у разі впровадження комплексної механізації, автоматизації й роботизації виробництва потреба в робочій силі різко зменшується, а зрос­тає потреба у кваліфікованих кадрах. Тому окремі галузі матеріального виробництва з високим рівнем механізації та автоматизації можна розміщувати в районах із дефіцитом трудових ресурсів.

Сучасні наука і техніка дали змогу створювати нові види матеріалів, палива, енергії, експлуатувати родовища мінерально-сировинних ресурсів, які розробляти було економічно невигідно. Наприклад, сьогодні, є рентабельним видобуток нафти з великих глибин і морського шельфу, вилучати корисні компоненти з бідних руд, виробляти матеріали із заданими технічними характеристиками тощо.

У сфері охо­рони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування завдяки досягненням НТП, створено ефективні засоби та прилади для очищення промислових і комунальних викидів у воду, атмосферу, грун­ти; ефективні технології, які забезпечують перехід до замкненого водопостачання, утилізацію відходів, економію трудових, рослинних та мінеральних ресурсів, рекультивацію земель. Разом із тим, науково-технічний прогрес супроводиться зростанням територіальної концентрації виробництва, яка може відповідати галузевим інтересам, не враховуючи регіональних умов (дефіциту трудових, паливних, водних ресурсів тощо). Як правило, оптимальні розміри підприємств визначаються економічними показниками, але в сучасних умовах найголовнішим став екологічний чинник, особливо для підприємств хімічної, металургійної, енергетичної, гірничодобувної промисловості.

Науковий потенціал – це сукупність ресурсів і можливостей сфери науки, що дає змогу за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати господар­ські завдання. Складовими наукового потенціалу є кадри, кошти, матеріально-технічна база, інформаційне забезпечення. Науковий потенціал держави об'єднує наукові організації різного підпорядкування.

Науковий потенціал є невід'ємною частиною науково-технічного потенціалу суспільства. Головний його елемент – наукові кадри. Зараз в Україні налічувалося 10, 5 тис. докто­рів наук і до 60 тис. кандидатів наук, в тому числі у вузах – відповідно 5, 3 тис. і 21, 9 тис. Понад 700 докторів і 18 тис. кандидатів наук зайняті в дер­жавному управлінні, освіті, медицині, галузевих науково-дослідних інститутах і установах.

Науковий потенціал впливає на розміщен­ня наукомістких галузей господарства та невиробничої сфери. Наукові заклади досліджують продуктивні сили регіонів, а продуктивні сили у свою чергу впливають на спеціалізацію наукових підрозділів. Науковий потенціал країни – переду­мова розміщення нових підприємств та вищих закладів освіти.

Наукові інститути, що спеціалізуються на теоретичних досліджен­нях, як правило, розміщують у великих науково-інформаційних центрах, а ті, що займаються прикладними проблемами певної галузі, – поблизу провідних підприємств галузі та органів управління ними.

Науково-дослідні установи, що займаються фундаментальними дослідженнями, зосереджені переважно у великих економічних та культу­рних центрах країни. Більш рівномірною є мережа галузевих науково-дослідних інститутів прикладного профілю, що тяжіють до ви­робничих баз. Більшість їх розміщена в центральних районах, а їхні філії, відділення – на периферії.

Створюються науково-виробничі об'єднання (НВО), в яких поєднуються творчі зусилля вчених і виробничників. До складу таких об'єднань входять голо­вне підприємство, його філії, науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути. Провідні проектні інститути займа­ються проектуванням великих промислових підприємств, транспортних магістралей, гідротехнічних споруд, а також складанням генеральних планів міст та районів.

 

4 БЛОК ЗАВДАНЬ для самостійної роботи

 

 

& 2? Теми рефератів (доповідей)

 

1. Національна Академія наук України – центр фундаментальних досліджень.

2. Система та проблеми підготовки науковця в Україні.