Основні істиниЄ припинення страждань можливе лише шляхом відмови від спраги життя, залишення її шлях до позбавлення страждань восьмиразовим (правильне судження, правильне рішення, правильна мова, правильне устремління, правильне життя, правильна у вага, правильне зосередження, Серед філософських шкіл Стародавньої Індії провідне місце належало школі санкх 'я (обчислення, точне знання), засновником якої вважають Капілу (VII ст. до Р. X.). На першому плані в судженнях школи — питання про вихідні сутності світу, з яких складається світобудова та на котрі повинна орієнтуватися людина у своїх діях. Таких сутностей дві: пракріті", або " прадхана" (природа) " пуруша" (свідомість, споглядання). Обидві ці сутності вічні, але породжують світ лише у взаємодії, оскільки ніби складають разом свої можливості і переваги^Зв'язок між " пракріті" та " пурушею" нагадує союз сліпого та кульгавого: " перший переносив на спині другого, а той вказував йому дорогу. Так само пуруша (чиста душа) не здатний діяти сам собою, а нібито втягується в активність матерії (пракріті), залишаючись насправді зовсім не порушеним нею";. Зв'язок пракріті та пуруші призводить до виявлення їх якостей: маси (тамас), енергії (раджас) та прояснення (саттва). Останні породжують п'ять світових стихій (або елементів): > вогонь, Уповітря, Уводу, У землю та ефір. Але в союзі пракріті та пуруші останній виявляється могутнішим. Проявляючись у людському " Я", пуруша спрямовує його до самозаглиблення та подолання карми. Школу чарвака-локаята (засновник Бріхаспаті, VII—VI ст. до Р. X.) відносять до натуралістичних: Локаята вважають, що " не існує ні бога, ні визволення (від карми), ні дхарми, ні недхарми, а також: немає винагороди за благочинне життя.. (Представники школи визнавали існування лише того, що можна сприйняти чуттям (" лока"), а все існуюче вважали лише поєднанням чотирьох елементів: землі, води, повітря та вогню. Поєднанням зазначених елементів вони пояснювали людину з її якостями, санкх 'я (обчислення, точне знання) червака-локаята(заперечення існування Бога) ньяя (в центрі уваги питаннялогіки та пізнання) вайшеиака(школа своєрідного атомізму) навіть — людську душу: "... як від змішування частин напоїв виникає сила сп 'яніння, так із поєднанням землі та інших елементів виникають тіло і " Я" (атмата)" і смертю людини елементи роз'єднуються і зникає те, що називають душею.) ♦ (Отже, потойбічного світу і життя не існує. Слід насолоджуватись єдиним—земним життям. Але найбільшою насолодою деякі представники " чарваки-локаяти" вважали вміння уникати страждань. Питання логіки та пізнання перебували в центрі уваги школи ньяя (засновник Готама, III ст. до Р. X.). Тут докладно розглядали основи та засоби пізнання, форми умовиводів, знаки достовірності знань та ін. Засоби пізнання поділяли на чотири види: " сприйняття, виведення, аналогія та усне свідчення. Деякі твердження школи вайшешіка (засновник Канада, VI-V ст. до Р. X.) дають підстави вважати її школою своєрідного атомізму: ''...щодо особливостей: воістину вони — одиничні, і визначаються як те, що лежить в основі субстанцій";. ♦ Отже, філософські школи та духовні рухи Стародавньої Індії мали в колі своїх міркувань найважливіші світоглядні проблеми: ♦ початок буття, ♦ будова світу, ♦ особливості людини, ♦ роль і зміст людського пізнання. Водночас досить очевидно, що превалює у цій проблематиці пошук шляхів людського звільнення від невблаганних імперативів життя, хоча звільнення це розуміли значною мірою як подолання людської окремішності та індивідуального протистояння загальному.
|
