Тактика авіації Повітряних Сил та її завдання

 

Досвід ведення бойових дій у сучасних війнах і військових конфліктах показує, що без науки армію, яка може успішно вирішувати поставлені перед нею завдання побудувати неможливо. Тому військове керівництво приділяє велику увагу питанням розвитку і вдосконалення воєнної науки.

Основною галуззю воєнної науки є воєнне мистецтво, яке зароджувалось разом із появою армії.

На сьогоднішній день воєнне мистецтво охоплює теорію і практику підготовки та ведення воєнних дій, які є об’єктом його дослідження. Воєнні дії розглядаються як організоване застосування зброї і техніки військовими формуваннями супротивних сторін у збройній боротьбі і складають основний її зміст. Досвід антитерористичної і миротворчої діяльності свідчить, що вона також супроводжується організованим застосуванням зброї і техніки. Отож, якщо організоване застосування зброї і техніки є об’єктом вивчення воєнного мистецтва, то антитерористичні і миротворчі дії, як об’єкт дослідження підпадають під воєнне мистецтво. Тому об’єктом дослідження воєнного мистецтва стає не однорідне явище – воєнні дії, а явище, що має три складові елементи(три роди діяльності): воєнні, антитерористичні і миротворчі дії.

На сучасному етапі розвитку суспільства структура воєнного мистецтва включає три складові елементи: теорію і практику підготовки і ведення воєнних, антитерористичних та миротворчих дій, а не один елемент(воєнні дії), як це було раніше.

Таким чином, воєнне мистецтво – це теорія і практика підготовки і ведення воєнних, антитерористичних і миротворчих дій.

Воєнні дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно створеними військовими формуваннями супротивних сторін з метою розгрому формувань зовнішнього противника.

Антитерористичні дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі між законно і незаконно створеними військовими формуваннями супротивних сторін з метою розгрому незаконно створених військових формувань.

Миротворчі дії – це організоване застосування зброї і техніки у збройній боротьбі військовими формуваннями нейтральної сторони між супротивними сторонами з метою їх примирення або припинення воєнних дій.

Воєнне мистецтво має три складові елементи:

· Стратегічне мистецтво(стратегія);

· Оперативне мистецтво;

· Тактичне мистецтво(тактика).

Стратегічне мистецтво (стратегія) є вищою галуззю мистецтва і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:

а) для воєнних дій – операцій стратегічних об’єднань і збройної боротьби в цілому;

б) для антитерористичних дій – загальних антитерористичних операцій стратегічних об’єднань (об’єднаних сил);

в) для миротворчих дій – загальних миротворчих операцій стратегічних об’єднань (об’єднаних сил).

 

Оперативне мистецтво є середньою і основною галуззю воєнного мистецтва, яка зв’язує стратегічне і тактичне мистецтво і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:

а) для воєнних дій – операцій оперативних об’єднань;

б) для антитерористичних дій - операцій оперативних об’єднань;

в) для миротворчих дій – миротворчих операцій оперативних об’єднань.

Тактичне мистецтво (тактика) є нижчою галуззю воєнного мистецтва, яка складає його фундамент і являє собою систему знань, що охоплює теорію і практику підготовки і ведення:

а) для воєнних дій – боїв з’єднань, частин і підрозділів;

б) для антитерористичних дій – антитерористичних дій з’єднань, частин і підрозділів;

в) для миротворчих дій - миротворчих дій з’єднань, частин і підрозділів.

Військове мистецтво включає:

 

 

Кожний вид ЗС і рід військ, виходячи з їх особливостей, поряд з тактикою загальновійськового бою має і свою тактику.

Тактика авіації Повітряних Сил - це наука про закони, принципи, прийоми і способи ведення бойових дій авіаційними з’єднаннями, частинами і підрозділами. Вона включає тактику родів авіації: бомбардувальної, штурмової, винищувальної, розвідувальної, транспортної.

Тактика кожного роду авіація Повітряних Сил розробляється на основі загальних для них положень тактики та базується на принципах загальної тактики з урахуванням призначення, особливостей і озброєння.

Основними завданнями тактики авіації Повітряних Сил є:

- визначення бойових властивостей і бойових можливостей авіаційних з’єднань, частин і підрозділів (апчз) різних родів авіації;

- установлення способів бойових дій і бойових порядків АПЧЗ, а також ефективності застосування засобів ураження;

- організація та здійснення взаємодії зі з’єднаннями і частинами інших видів ЗС і родів авіації;

- організація гнучкого і безперебійного управління і забезпечення бойових дій;

- вивчення тактики противника;

- розробка тактичних вимог до нових зразків авіаційної техніки і озброєння.

Тактика авіації Повітряних Сил творчо змінюється у відповідності з новими бойовими обставинами, постійно шукає досконаліші способи бойових дій і тактичні прийоми.

Тактика авіації Повітряних Сил розвивається під впливом різних факторів. Серед них найбільший вплив на неї має авіаційна техніка, оскільки з підвищенням бойових властивостей нової авіаційної техніки командири знаходять найбільш доцільні форми, способи і тактичні прийоми дій по різних об’єктах і одночасно з цим висувають ряд вимог по удосконаленню і створенню нових зразків техніки.

Важливим фактором, що впливає на тактику авіації Повітряних Сил є творча діяльність особового складу ПС. Важливо не тільки створити більш досконалу авіаційну техніку і озброєння чи засоби ураження, але і своєчасно розробляти найбільш ефективні способи застосування їх при рішенні різних бойових завдань. Велика роль у цьому належить інженерно-технічному складу, так як він, визначаючи можливості авіаційної техніки, або озброєння, організовуючи їх застосування у бойовій обстановці, перетворюють їх можливості у дійсність.

Звідси випливає, що результат бою, операції і війни в цілому залежить від людей, які досконало володіють технікою і мають глибокі знання тактики авіації Повітряних Сил.

Без знання основ тактики авіація Повітряних Силі їх бойового застосування авіаційні спеціалісти не можуть успішно організовувати і здійснювати інженерно-авіаційне та інші види забезпечення бойових дій, якісно виконувати свої функціональні обов’язки за займаною посадою, приймати участь у підвищенні бойової готовності авіаційних підрозділів, частин і з’єднань (апчз).