Поняття, ознаки та види злочинівЗлочин завжди є вчинком людини, що посягає на певні суспільні відносини. Злочин – це посягання на відносини, що склалися і є визнаними та прийнятними в суспільстві, до того ж не на будь-які, а саме на найважливіші, внаслідок чого вони охороняються кримінальним законом. Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України злочином визнають передбачене КК суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке вчинив суб’єкт злочину. Важливим для кримінально-правового регулювання є положення КК України щодо малозначності діяння. Так, у ч. 2 ст. 11 зазначено, що “не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі”. Ознаками злочину є наступні: 1) злочин є діянням людини, яка є суб’єктом злочину; 2) злочин є діянням суспільно небезпечним; 3) злочин є діянням протиправним; 4) злочин є діянням винним; 5) злочин є діянням караним. В Україні нема колективної кримінальної відповідальності. Суб’єктом злочину не може бути юридична особа, а лише фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності. За загальним правилом, кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за вчинення окремих тяжких чи особливо тяжких злочинів – з 14 років (ч. 2 ст. 22 КК). Кримінальний закон передбачає можливість настання відповідальності лише в разі вчинення суспільно-небезпечного (злочинного) діяння, вираженого у формі дії чи бездіяльності. Під дією прийнято розуміти активну, вольову форму поведінки. Під бездіяльністю розуміють пасивну, вольову форму поведінки, що є злочинною. Такою може бути, зокрема, невиконання суб’єктом покладених на нього законом чи іншим нормативно-правовим актом обов’язків. Суспільна небезпека діяння – це ознака злочину, яка полягає в тому, що діяння посягає на суспільні відносини, охоронювані законом, завдаючи останнім безпосередньої шкоди, або створює реальну загрозу завданням такої шкоди (моральної, фізичної, майнової). Суспільну небезпеку прийнято називати ще матеріальною ознакою злочину. Протиправність діяння – це ознака злочину, що означає передбачуваність даного діяння у кримінальному законі. Саме ця ознака чітко окреслює положення, згідно з яким злочинним є лише те діяння, яке чітко передбачене в кримінальному законі. Винність діяння – це суб’єктивна ознака злочину, яка виражає психічне становлення особи до своєї суспільно-небезпечної поведінки та її наслідків. Караність діяння – це ознака злочину, яка означає, що за кожен злочин у кримінальному законі передбачено певний вид та розмір покарання. Позитивним надбанням вітчизняного законодавця слід вважати закріплення класифікації злочинів залежно від їх тяжкості безпосередньо у кримінальному законі, а саме у статті 12 КК України. За цим критерієм закон виділяє злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Формально ознакою тяжкості злочину виступає строк позбавлення воли згідно санкції конкретної статі. Обставинами, що виключають злочинність діяння, є необхідна оборона (ст. 36 КК); уявна оборона (ст. 37 КК); затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38 КК); крайня необхідність (ст. 39 КК); фізичний або психічний примус (ст. 49 КК); виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК); діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42 КК); виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК). Відповідно до статті 23 КК України виною є психічне становлення особи до вчинюваної дії або бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та його наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Формами вини, відповідно до визначення законодавця та кримінально-правової доктрини є умисел (ст. 24 КК України) та необережність (ст. 25 КК України). Умисел за видами може бути прямим чи непрямим, а необережність існує у виді злочинної самовпевненості та злочинної недбалості.
|
