Сутність економічного ризику

Ризик завжди прита­манний економіці вільного підприємництва, оскільки біз­нес передбачає обмірковане прийняття ризику з метою от­римання бажаної віддачі. Уникнути економічних ризи­ків повністю неможливо. Вони існують через об'єктивні, притаманні економіці категорії конфліктності та невиз­наченості, відсутність повної інформації, неможливість здійснення точного прогнозу щодо багатьох параметрів економічних об'єктів та процесів. Економічний ризик розглядають в контексті процесів прийняття рішень в

умовах невизначеності як сукупність ймовірних економіч­них, політичних та інших сприятливих і несприятливих наслідків реалізації обраних рішень. Крім того, ризик є обов'язковим атрибутом новаторської, інноваційної еконо­мічної діяльності.

Неминучість виникнення економічного ризику у проце­сі підприємницької діяльності зумовлена такими фактора­ми: свобода дій підприємців, орієнтація підприємницької діяльності на одержання високого прибутку, діяльність у конкурентному середовищі тощо.

Економічний ризик — аспект діяльності суб'єктів господарського життя, пов'язаний з подоланням невизначеності в ситуації невід­кладного вибору, в процесі якого можна оцінити ймовірність до­сягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.

Ризику як економічному явищу притаманні такі оз­наки:

а) ризик призводить як до негативних, так і позитив­них результатів;

б) ризик — це категорія імовірнісна. Він може мати місце або ні. Ця характеристика ризику є принциповою. Заздалегідь визначені і кількісно оцінені господарські си­туації не вважаються на певний момент ризикованими;

в) ризик може мати місце лише в процесі здійснення господарських операцій.

Для того щоб визначити множинність сукупності можливих альтернативних варіантів розвитку ринкової кон'юнктури, необхідно розглянути зовнішнє і внутрішнє середовище суб'єкта економіки, а також розкрити механізм їхньої взаємодії.

Під зовнішнім середовищем суб'єкта економіки варто розуміти ринкове середовище, що змінюється в часі і представляє собою комплексну взаємодію економічних, соціальних, політичних і природних процесів. Внутрішнє середовище суб'єкта економіки – це сукупність виробничих, організаційних і правових процесів, що забезпечують функціонування суб'єкта як повноцінного учасника ринкової системи.

Важливою складовою невизначеності й економічного ризику при взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства є суб'єктивний фактор.

У процесі своєї економічної діяльності підприємство активно взаємодіє з зовнішнім середовищем, однак не може визначати його розвиток. Тому, головна задача суб'єкта економіки максимально наблизити параметри свого внутрішнього середовища до рівня параметрів зовнішнього. Від цього залежить ефективність господарської діяльності. Для того щоб реалізувати цю задачу, підприємство аналізує стан зовнішнього середовища і прогнозує його розвиток на основі суб'єктивних суджень фахівців. Економіка, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, суб'єктивна по своїй природі, тому що ґрунтується на індивідуальному сприйнятті дійсності. Оцінка економічної ситуації

підприємцем залежить від його складу розуму, рівня знань у даній області і ряду інших факторів. Тому, кожний формує індивідуальну програму дій, тобто вибирає з безлічі альтернативних варіантів рішення проблеми свій. Можливість реалізації вибору визначається економічною свободою в умовах ринкової економіки.

Таким чином, основним фактором, що визначає множинність можливих альтернативних варіантів розвитку ринкової кон'юнктури і, як наслідок, існування невизначеності й економічного ризику, є свобода реалізації суб'єктивного сприйняття ринкової ситуації кожним суб'єктом економіки в рамках правового поля, визначеного чинним законодавством країни.

Підприємець, починаючи свою господарську діяльність, стає активним учасником ринку. У результаті, з одного боку, він випробує на собі вплив економічних ризиків, властивих даному виду діяльності, а з іншого боку, стаючи додатковим елементом системи, своїми діями підсилює її невизначеність (рис. 3.3).

З математичної точки зору невизначеність будь-якої системи залежить від кількості її складових елементів (прямопропорційно), тому кожен додатковий суб’єкт господарювання впливає на ринкову систему, збільшуючи її невизначеність, а в результаті сам того не бажаючи підвищує рівень ризикованості власної діяльності.

Тому в макроекономічному аспекті варто враховувати чисто математичний фактор посилення невизначеності ринкового середовища – кількісне збільшення суб'єктів економіки.

 

 

 

 

 

Рис.3.3 Невизначеність і ризик – результат взаємодії суб’єкта економіки з ринковим середовищем

Теоретичну і методологічну базу досліджень економічно­го ризику, обчислення ймовірностей настання втрат та збит­ків досліджує теорія ризику. Вона розвивається у двох напря­мах: як складова прикладної математики — стохастика, зав­данням якої є обчислення ймовірностей, і як спеціальна економічна дисципліна, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення або доведення до прийнятної величини.

З точки зору теорій систем ризик розглядають як одну із системних характеристик, властивість, притаманну будь-яким видам цілеспрямованої діяльності. Ця систем­на характеристика виявляється як конфлікт між окреми­ми цілями суб'єкта ризику, невизначеність стосовно мето­дів реалізації цілей, зміст, напрям та умови досягнення котрих не є чітко зрозумілими суб'єктові управління (прийняття рішень).

Економічний ризик детермінує система постулатів, якими обтяжена підприємницька діяльність:

1) всеосяжність ризику. Необтяжених ризиком підпри­ємницьких суб'єктів не існує. Ризик є об'єктивною реальністю буття підприємця, який удосконалює умови свого функціонування в середовищі, що постійно трансформуєть­ся. Суб'єктивна оцінка ризиків є детермінованою: підприєм­ці можуть сприймати його як абсолютну загрозу, що може призвести до краху; як попередження, внаслідок якого мо­жуть виникнути небажані відхилення від обраної мети; як реальну можливість (шанс) отримання додаткових переваг, зокрема через різноманітні механізми перерозподілу, тощо;

2) об'єктивність вияву ризику. Ризик є об'єктивним явищем у функціонуванні будь-якого економічного об'єк­та. Хоча ризиковані управлінські рішення суб'єктивні, об'єктивність природи настання ризику незмінна, що по­винен усвідомлювати суб'єкт ризику в процесі здійснення господарської діяльності;

3) виникнення ризику в процесі досягнення мети. Ри­зик може бути відсутній лише для тих суб'єктів господа­рювання, які не мають особистої зацікавленості щодо функціонування і розвитку певної економічної системи (підприємства за умов соціалістичної економіки);

4) поява ризику у ситуації невідкладного вибору в мо­мент прийняття рішення. Якщо вибору немає, тобто мож­ливий тільки один варіант розвитку подій, то відсутні очі­кування, вибір і ризик, однак така ситуація характерніша для механістичних, а не соціально-економічних систем;

5) непостійність і мінливість ризику у просторі і часі. Структура і ступінь ризику діалектично змінюються в часі внаслідок впливу змін зовнішнього та внутрішнього середо­вища, дії низки об'єктивних і суб'єктивних факторів;

6) спрямованість ризику у майбутнє. Ризиком обтяжені передбачення, прогнози, плани, оскільки майбутнє со­ціально-економічних процесів неможливо передбачити повністю і в усіх деталях;

7) необхідність чіткого розмежування ризику як еконо­мічної категорії і як кількісної оцінки невизначеності си­туації. Визначають не лише ймовірність настання (ненастання) певної події (досягнення мети), а й оцінюють низ­ку показників, які можуть кількісно детермінувати ризик (величина втрат тощо);

8) вияв принципу синергізму ((з грец. — який діє спільно) — принципу накопичення ефекту, що відпо­відає математично парадоксальній формулі 1 + 1> 2) при розвитку ризикової ситуації. Різні види ризику пов'яза­ні між собою, прагнення зменшити один вид ризику мо­же призвести до виникнення іншого ризику (на­приклад, уникнення ризику через відмову від укладання непевного контракту призводить до ризику невикориста­них можливостей);

9) вимірювання ризику на основі загально методологічних положень теорії вимірювання. Відповідно до цієї теорії вимірюють властивості емпіричних об'єктів, а не самі об'єкти, хоча жодна властивість не може існувати поза реальним об'єктом, а певною властивістю можуть бути наділені різні об'єкти. Для кількісної оцінки ступе­ня ризику використовують вимірювальні властивості систем (у т. ч. економічних), якими повинні бути такі ха­рактеристики структури, стану чи поведінки цих систем та їх зовнішнього середовища, які дають змогу знайти і деталізувати за потенційно можливими наслідками май­бутні стани чи траєкторії поведінки об'єктів. Виявлення таких властивостей є предметом якісного аналізу ризику, ґрунтується на з'ясуванні ключових змінних (факторів) ризику, вимагає наукових підходів до ідентифікації ви­дів ризику.

Отже, уникнути економічного ризику повністю немож­ливо, оскільки він існує внаслідок об'єктивних, притаман­них економіці категорій конфліктності та невизначеності, відсутності повної (вичерпної) інформації, неможливості здійснення точного прогнозу параметрів економічних об'єктів та процесів. Ризик є економічною категорією, яка відображає характерні особливості сприйняття заінтересо­ваними суб'єктами економічних відносин об'єктивно існу­ючих невизначеності та конфліктності. Підприємницька активність, готовність іти на ризик тісно переплітаються, оскільки підприємці ризикують, навіть зважаючи на втра­ти, до яких може призвести ризик.