Вибір теплоносія та котельних агрегатів

Згідно СНИП 11-36-73 ”Теплові мережі. Норми проектування”, при централізованому теплопостачанні для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних цілей як теплоносій повинна використовуватися вода. Тому, що котельна обслуговує окрім житлового сектора виробничі об'єкти, що вимагають пару для технологічних потреб, у даному розрахунку передбачається використання двох теплоносіїв: води та пари. Вода прийнята як теплоносій у системах опалення і гарячого водопостачання житлових, суспільних та виробничих будинків. Пара, відповідних параметрів, прийнята для теплопостачання технологічних процесів в майстернях, гаражах, системах кормоприготування та на тваринницьких фермах, повітронагрівальних приладів системи вентиляції, а також для забезпечення теплового навантаження, пов'язаного із.

З метою уніфікації теплового обладнання котельної, зручності його монтажу, експлуатації та ремонту у даному проекті передбачається установка декількох парових котлів однієї марки, які забезпечують парою (гострою та дросельованою) технологічне навантаження, нагрів води та повітря в системах опалення та вентиляції відповідно.

Виходячи з характеристик заданих теплових споживачів і принципової теплової схеми, приймається установка парових котлів.

Встановлена теплова потужність котельної приймається рівною розрахунковому тепловому навантаженню для зимового періоду, тобто

, (2.13)

де Q _вст - сумарна теплова потужність, всіх котлів, встановлених у котельній, Вт, Q _p - сумарні максимальні та розрахункові витрати теплоти для всіх споживачів, Вт.

Числове значення Q_p (без врахування теплопостачання міжколгоспних промислових підприємств) визначається з співвідношення

, (2.14)

де Q_оп, Q_в, Q_г.в, Q_т - відповідно максимальні й розрахункові витрати теплоти.

Потрібна кількість котельних агрегатів визначається з співвідношення

, (2.15)

де Q _к.а - теплова потужність котельного агрегату, Вт.

В заданому господарстві приймається установка n котельних агрегатів (з урахуванням забезпечення безперебійного теплопостачання при проведенні планових ремонтів окремих агрегатів, а також в аварійних ситуаціях).

В зимовий період при n одночасно працюючих з повним навантаженням агрегатах, витрата теплоти (Вт) на постачання технологічних процесів приймається у розмірі 80% різниці між сумарною номінальною тепловою потужністю n котельних агрегатів та розрахунковим тепловим навантаженням.

Відповідно з цим:

Q_м.п.з. = 0, 8 (n Q_к.а. – Q_p), (2.16)

де Q _к.а –теплова потужність одного котельного агрегату, Вт; Q_р - розрахункове теплове навантаження для зимового періоду, Вт.

Розрахункове теплове навантаження котельної в літній період (без врахування теплопостачання міжколгоспних промислових підприємств) включає до себе споживання теплоти на технологічні потреби і гаряче водопостачання. Числове значення цього навантаження визначається за формулою [2]

, (2.17)

де Q_т - сумарна розрахункова витрата теплоти на технологічні потреби, Вт;

Q _г.в.п. - сумарна розрахункова витрата теплоти на гаряче водопостачання у літній період, Вт.

Величина Q _г.в.п. визначається з співвідношення [2]

, (2.18)

Витрата теплоти (Вт) на постачання технологічних процесів у літній період визначаються за формулою

, (2.19)

Витрата пари (кг/с) на постачання технологічних процесів у зимовий період (D _м.п.з.) та літній період (D _м.п.л.) може бути визначена виходячи з значень D _м.п.з та D _м.п.л за формулою

, (2.20)

де h _{п. п} - ентальпія перегрітої гострої пари, що надходить з котлоагрегату, кДж/кг; (h _{п. п} =2940 кДж/кг); k _п.к. - коефіцієнт повернення конденсату (k_п.к. =0.7); h _п.к - ентальпія повернутого конденсату, кДж/кг (h _п.к =280 кДж/кг).