Кредитна система та грошово-кредитна політика

Сучасна кредитна система являє собою комплекс валютно-фінансових установ, які активно використовуються державою з метою регулювання економіки. Кредитна система служить потужним чинником концентрації виробництва і централізації капіталу, сприяє швидкій мобілізації вільних грошових коштів та їх використанню в економіці країни.

У сучасній кредитній системі виділяються три основних ланки: Центральний банк, комерційні банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (пенсійні фонди, інвестиційні та іпотечні банки, страхові компанії тощо). Центральний банк посідає чільне місце і виконує ряд важливих функцій: емісію банкнот, зберігання державних золото-валютних резервів, контроль за діяльністю кредитних установ, кредитування комерційних банків та ін. Комерційні банки приймають вклади населення і підприємств, що видають кредити, виконують фінансове обслуговування клієнтів. Операції комерційного банку підрозділяються на пасивні (залучення коштів) і активні (розміщення коштів).

У ринковій економіці непорушним законом є те, що гроші повинні перебувати в постійному обороті. Кредит являє собою рух позичкового капіталу, що здійснюється на засадах терміновості, зворотності і платності.

У процесі історичного розвитку кредит придбав різноманітні форми, основні з яких – комерційний і банківський кредит. Комерційний кредит надається підприємствами одне одному у товарній формі насамперед шляхом відстрочки платежу. Зазвичай комерційний кредит оформляється векселем. Вексель – це цінний папір, що представляє безумовне грошове зобов'язання сплатити до настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Банківський кредит надається кредитно-фінансовими установами будь-яким господарським суб'єктам у вигляді грошових позик. Банківські кредити поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (понад 5 років). До інших форм кредиту відносяться: споживчий, іпотечний, державний і міжнародний кредит.

Грошова (монетарна) політика являє собою комплекс заходів, які вживаються Центральним банком з метою регулювання економіки шляхом впливу на стан кредиту і грошового обігу. Центральний банк переслідує конкретні цілі: регулювання темпів економічного зростання, стримування інфляції, досягнення збалансованості платіжного балансу.

Найважливішими інструментами кредитно-грошової політики Центрального банку є: операції на відкритому ринку; обліково-процентна (дисконтна) політика; зміна норми обов'язкових резервів для банківських установ.

Суть операцій на відкритому ринку – це купівля або продаж державних облігацій. Продаючи облігації комерційним банкам, Центральний банк прагне до зниження в них резервів, а надалі – і депозитів. Купуючи державні облігації, Центральний банк добивається зворотного ефекту.

Обліково-процентна (дисконтна) політика полягає в регулюванні розмірів процентної ставки (дисконту), за якою комерційні банки можуть запозичити резерви у Центрального банку. При підвищенні Центральним банком ставки за кредитами комерційні банки також підвищують процентні ставки, скорочують кредитні операції і навпаки.

Центральний банк також безпосередньо впливає на величину банківських резервів шляхом одноразової зміни норми обов'язкових резервів для всіх банківських установ.

Методи грошової політики здійснюються оперативно і гнучко і допомагають успішно боротися з інфляцією та долати невеликі спади.