Лекція. Україна у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр

 

 

План

1. Напад Німеччини і оборонні бої 1941-1942рр.

2. Нацистська окупація України і рух Опору.

3. Бойові дії по визволенню України від німецько-фашистської окупації.

4. Внесок України у досягненнях перемоги над ворогом у Великій Вітчизняній війні.

Література:

1. Історія України: нове бачення: У 2т./Під ред. В. А. Смолія. – Т2. – К., 1996. – с. 281-328.

1. Бойко О. Історія України. – К., 1999. – с. 394-417

1. Історія України /Під ред. В. А. Смолія. – К., 1997 – с. 307-325.

1. Голованов Н. Житомирское Краснознамёнское Ленінского комсомола. – М.: Воениздат, 1977. – с. 53-127.

1. Золотые звёзды Полесья. – К., 1978.

1. Кучма Л. Д. Уклін вам, хто боронив Вітчизну і творив Перемогу. Доповідь Президента України на урочистому засіданні присвяченому 54-й річниці Перемоги / Урядовий кур’єр – 1999. – 12 травня.

Терміни та поняття:

Окупація – тимчасове захоплення території держави збройними силами іншої держави.

Рух Опору – рух поневолених народів за визволення від нацистських, фашистських та інших тоталітарних поневолювачів.

Фашизм – країна, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої лежить синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Персоналії.

Степан Бендера – провідник ОУН (революційної) у 1941-1959рр., організатор Акту 30 червня 1941р.

Роман Шухенвич (Тарас Чупринка) – головнокомандувач УПА у 1943-1950рр.

Дати:

30 червня 1941р. – «Акт проголошення відновлення Української держави».

22 червня 1941р. – напад фашистської Німеччини на СРСР.

Липень-вересень (26) 1941р. – оборона Києва.

Жовтень 1941 – липень 1942 оборона Севастополя.

20 червня 1942р. – створення Українського Штабу партизанського руху (УШПР).

Жовтень 1942р. – утворення УПА

18 грудня 1942р. – визволення першого українського населеного пункту – с. Півнівки Міловського району Ворошиловградської (Луганської) області.

1942р. – рейд партизанського формування С. Ковпака з Путивля у Карпати.

Листопад 1943р. – Київська наступальна опозиція, внаслідок якої визволено Київ.

Липень 1944р. – утворення Української Головної Визвольної Ради (УГВР).

28 жовтня 1944р. – визволення радянськими військами Закарпатської України.

6 травня 1945р. – прибуття української делегації до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН.

9 травня 1945р. – перемога збройних сил СРСР над фашистськими військами гітлерівської Німеччини.

Показати на карті.

– Територію України окуповану Німеччиною в 1941-1942рр;

– Територію України визволену у 1942-1943рр. (Лівобережна Україна, Донбас);

– Територію України визволену у 1944р. (Правобережна та Західна Україна);

– Регіони де діяла УПА (Східна Галичина, Західна Волинь та Полісся, Західне Поділля);

– Регіони де діяли радянські партизани (Київщина, Чернігівщина, Сумщина);

– Територія України по закінченню Другої світової війни (сучасна територія України без Криму).

Велику війну і велику біду приніс людям світанок 22 червня 1941р. Переоцінка сил і можливостей Червоної армії у сполученні з переоцінкою воєнного потенціалу й агресивних намірів Німеччини, що мали місце серед вищого керівництва країни, позначилися і на настроях населення.

Дуже важливе місце у планах німецького командування відводилось взяттю у найкоротші сроки України з її величезними сировинними ресурсами і родючими землями. Цим самим Гітлер та його кліке намагалися посилити свою воєнну економіку, створити вигідний плацдарм для швидкої перемоги над СРСР і досягнення світового панування.

Після сигналу «Дортмунд» фашистська Німеччина раптово напала на СРСР (22.06.41р.).

Мобільні угрупування «Північ», «Центр» і «Південь» німецької армії швидко просувалися на Ленінград, Москву, Київ. До середини червня фронт стратегічного наступу гітлерівських військ досяг 3000км., глибина вторгнення на головних напрямках – 400-600км.

Група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Рундштадта була націлена на Україну. В ній нараховувалося 57 дивізій; 9 танкових та моторизованих, близько 1 тис. літаків.

Їм протистояли Південно-Західний фронт (командуючий М. Кирпонос) та Південний фронт (командуючий І. Тюлєнєв).

У смузі Київського особливого військового округу перевага сил була на боці радянських військ (у живій силі в 1, 2 рази, у літаках у 2, 5 рази, танках – у 5 разів).

З 23 по 30 червня відбулася найбільша танкова битва у районі м. Львова. На південь від Львова наступали союзники Німеччини – угорці на Станіслав та румуни на Могилів-Подільський та Одесу.

За три тижні війни 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили понад 50% особового складу – це 3/5 військ, що перебували у західних округах.

Український напрямок для Гітлера був одним із головних, і це чітко виявилось у процесі експансії проти СРСР. 18 серпня він припиняє наступ на Москву і переорієнтовує вістря головних ударів на Ленінград і Київ, наголошуючи, що наступ на столицю України – «безпосереднє стратегічне завдання».

У середині липня 1941р. на житомирсько-київському, уманському і одеському напрямках точилися вирішальні бої.

Оборона Києва тривала більше двох місяців (з 7 липня по 26 вересня). Під Уманню було ліквідовано фашистами дві армії. Після чого під Полтавою замкнулись у кільце броньовані німецькі «кліщі». У полон потрапило 660 тис. чол. З яких 60 тис. командирів.

Командуючий фронтом М. Кирпоніс, секретар ЦК КП(б)У М. Бурмистенко та група генералів загинули.

Оборона Одеси тривала 73 дні (з 4.08. по 16.10.1941р.), що мало велике стратегічне і політичне значення, вона приковувала 18 дивізій противника.

У грудні 1941р. під Москвою було розгромлено 38 дивізій фашистів, що зірвало план “Бліцкригу”, створивши умови для контрнаступу радянських військ.

На пропозицію Генерального штабу в березні 1942р. плану операції на весну і початок літа 1942р., головною ідеєю якого була активна стратегічна оборона, накопичення резервів, а потім рішучий наступ. Сталін вимагав організації серії наступальних операцій на окремих напрямках. Що в кінцевому результаті загрожувало бідою.

4 липня 1942р. після 8-ми місячної оборони було втрачено м. Севастополь. Ворог втратив 300 тис. чол. А до цього німці захопили Керченський півострів.

Катастрофою завершився початий 12 травня наступ на харківському напрямку (в полон потрапило 240 тис. червоноармійців).

Ці поразки різко змінили ситуацію на користь німців, які оволоділи стратегічною ініціативою, 28.06.42р. ними був розпочатий широкомаштабний наступ. 22.07.42р. після захоплення фашистами м. Свердловська Ворошиловоградської області, вся територія УРСР була остаточно окупована.

Отже, некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва, незавершеність процесу переозброєння, мобілізаційна неготовність армії, багато тактичних прорахунків та інші фактори були основними причинами трагічних поразок та катастроф на початковому етапі війни.

Плани фашистів що до українських земель у воєнний період – матеріальна база і зручний плацдарм для ведення бойових дій у повоєнний – одне з кращих місць для розгортання німецької колонізації.