МАТ, які дозволені для використання в клініці

· Ритуксімаб (маптера) – анти-CD20 хімерні МАТ, які рекомендовані при рецидивуючих і рефрактерних В-клітинних лімфомах. Найкращий ефект отримано при комбінованому застосуванні цих МАТ з хіміотерапією (у 75% хворих досягнутий повний регрес пухлини).

· Трастузумаб (герсептин) – використовуються в хворих на рак молочної залози; гуманізовані МАТ проти білкових трансмембранних рецепторів факторів росту Her/neu або C-erbВ2, які експресуються на 25-30% пухлин, є маркером високоагресивного перебігу пухлинного процесу. Найкращий ефект отримано при комбінованому застосуванні цих МАТ з хіміотерапаратами (таксол або доксорубіцин, циклофосфамід).

· Адреколомаб (панорекс) - мишинні МАТ до глікопротеїну нормальних клітин і клітин аденокарциноми, застосовують у хворих на колоректальний рак; особливо ефективні вкомбінації з 5-фторурацилом.

· Ібритумомаб (зевалін) – анти-CD20 мишачі радіоімунокон’юговані з ітрієм⁹⁰ МАТ, рекомендовані для застосування хворим на В-клітинну лімф ому.

· Тозітумомаб (бексар) – анти-CD20 мишачі радіоімунокон’юговані з йодом¹³¹ МАТ (β -проміння), рекомендовані для застосування хворим на В-клітинну лімфому; повна ремісія пухлини наступає у 38% хворих; володіють високим нирковим кліренсом, не нагромаджуються в кістках, нагромаджуються в щитоподібній залозі.

Шляхи підвищення ефективності терапії МАТ:

· Отримання біспецифічних МАТ, які своїми двома Fab-фрагментами повинні зв’язатися з пухлиннм антигеном, а одним своїм Fc-фрагментом – з Т-ЦТЛ; переваги – формування більш тісного контакту МАТ з пухлинною клітиною; недоліки – складність з’єднання окремих фрагментів МАТ, утворення імуногенного епітопа в місцях сполучення фрагментів, швидкий кліренс з організму.

· Триспецифічні МАТ - один Fab-фрагмент повиннен зв’язатися з пухлиннм антигеном, другий Fab-фрагмент – з Т-ЦТЛ, Fc-фрагмент – з антигенпрезентуючою клітиною; переваги – підвищення специфічності МАТ, посилення протипухлинного імунітету.

· Зниження імуногенності МАТ, можна отримативикористовуючи: 1) синтез химерних МАТ; 2) синтез гіперхімерних (гуманізованих) МАТ; 3) використання трансгенних мишей. Склад хімерних МАТ: 30-35% білок мишей+65-70% білок людини; частота утворення нейтралізуючих антитіл – 46%. Склад гіперохімерних МАТ: 10% білок мишей+90% білок людини; частота утворення нейтралізуючих антитіл при цьому становить 0-4%. Трансгенні миші – це імунізовані миші, які завдяки генній інженерії, починають продукувати не мишачі, а людські імуноглобуліни. Ця методика використовується з метою отримання МАТ з 100% вмістом людського білку. Тривалість напівжиття мишачих МАТ – 1-3 дні; химерних/гіперхімерних – 1-15 днів.

 

Перспективні МАТ:

1) проти рецепторів епідермального росту – EGFR

2) проти судинного ендотеліального фактору росту – VEGF

 

Перспективні методи імунотропної терапії:

· введення імунодомінуючого пухлинного пептиду в антигенпрезентуючі клітини;

· перетворення пухлинних клітин в антигенпрезентуючі за допомогою трансфекції генів, кодуючих синтез IL1, IL4, IL7 та IFN-γ.

Онкоімунологія відноситься до одного з найбільш перспективних напрямків клінічної імунології. У зв’язку з цим знання та розуміння механізмів впливу антибластних та пробласних факторів імунної системи на ріст пухлини виявляється необхідним не тільки лікарям клінічним імунологам, а й лікарям онкологам, терапевтам, педіатрам, сімейним лікарям.