Суперечливі процеси наукових пошуківУ 60-80-ті роки українська наука істотно реформувалась. Так, на середину 60-х років Україна мала розгалужену мережу науково-дослідних установ, кількість яких постійно збільшувалась. Лише протягом 1959-1965 рр. у республіці було створено 73 наукові установи. Усього в цей період діяло понад 830 наукових установ, у яких працювало 95 тис. чол., з них близько 2 тис. мали ступені доктора і майже 20 тис. – кандидата наук. Базовим центром наукових досліджень була республіканська Академія наук. До її складу в 1965 р. входило понад 50 науково-дослідних установ, у яких працювало 21 тис. чол., у тому числі 6800 наукових співробітників. У 60-70-ті роки Академія наук України складалася з трьох секцій, що об’єднували 9 відділів. У наступні роки було створено ще 3 відділення. Секції: фізико-технічних і математичних, хіміко-технологічних та біологічних, а також суспільних наук. З метою піднесення рівня регіональної науки в 70-80-ті роки було створено 6 наукових центрів – Дніпропетровський, Донецький, Західний (Львів), Харківський, Південний (Одеса) та Північно-Західний. В установах Академії наук збільшувалася чисельність науковців. Якщо в 1960 р. їх налічувалося 3, 6 тис. чол., то в 1985 р. – 15, 3 тис. чол. Кількість працівників з науковими ступенями збільшилася у 5, 5разів. Українськими вченими, істориками, філософами, філологами, літературознавцями та мистецтвознавцями в 60-80-ті рр. було опубліковано багато цікавих наукових розробок. Історик М. Брайчевський написав кілька глибоких розвідок із давнього історичного минулого України «Коли і як виник Київ», «Походження Русі», «К происхождению древнерусских городов». У Торонто в 1972 р. вийшла друком його праця «Приєднання чи возз’єднання», де було піддано критиці офіційну інтерпретацію Переяславської угоди, що була викладена в «Тезах про 300-річчя возз’єднання України з Росією 1654-1954 рр.», і діячів козацької державності. У 1979 р. завершив свою історико-філософську працю «Лист до російських та українських істориків» філолог Ю. Бадзьо. У цій праці автор заперечує теорію «триєдиного походження трьох слов’янських народів – російського, українського і білоруського». Нестандартно підходили до вивчення історичного минулого українського народу та його культури історики Науковими колективами в цей час було видано низку фундаментальних праць з історії України, держави і права, археології, філософії, літератури і мистецтва, які, втім, не дістали однозначної оцінки наукової громадськості. Серед них варто назвати такі багатотомні праці, як «Історія Української РСР», «Історія міст і сіл Української РСР», «Археологія Української РСР», «Історія українського мистецтва», «Історія української літератури», «Словник української мови», «Українсько-російський словник». Було випущено також Українську Радянську Енциклопедію та інші, але незважаючи на певну низку ідеологем, вони несли значну кількість позитивної інформації.
|
