Література. 1. Социокультурный генезис личности: социально-философский анализ

1. Социокультурный генезис личности: социально-философский анализ. – К.: Принт-Экспресс, 2002. – 360 с.

2. О смерти и бессмертии: Сборник / Сост. Гуревич П.С. – М.: Знание, 1991. – 64 с.

3. Человек как философская проблема: Восток-Запад. – М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1991. – 279 с.

 

Основні поняття:

Аксіологія — вчення про цінності буття у світі.

Альтруїзм — принцип безкорисливого служіння, готовності до самопожертви.

Антропогенез — процес формування людини.

Соціогенез — процес становлення суспільства.

Антропосоціогенез — єдиний процес становлення суспільства й формування людини в умовах взаємозв'язку і взаємодії в системі суспільних відносин.

Безсмертя — форма існування людини або її душі після смерті.

Відчуження — стан деперсоніфікації людини й персоніфікації суспільних відносин, перетворення їх у ворожу силу, що панує над людиною.

Воля — стан людини, її здатність діяти у відповідності зі своїми інтересами й цілями; один з компонентів структури психіки людини, що визначає здатність до вибору мети діяльності й мобілізації зусиль для її здійснення.

Гуманізм — система поглядів, що визнають самоцінність людини.

Діяльність — форма активного відношення людини до світу, спосіб її буття.

Доля — зумовленість подій і вчинків, що, у свою чергу, обумовлюють буття людини.

Духовний світ людини — створений людиною ідеальний світ належного (бажаного), що співіснує паралельно з дійсним світом об'єктивної реальності.

Егоїзм — принцип життєвої орієнтації, заснований на мотивах своєкорисливості і любові тільки до самого себе.

Життя — особлива форма існування об'єктивної реальності, що закономірно виникає за певних умов і закономірно припиняє своє існування.

Імператив — загальнозначуще приписання.

Індивід — людина як одинична природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, здібності тощо). Індивід — це окремо взята людина у своїй неповторності, часто є синонімом індивідуальності.

Космос — філософська характеристика світу як структурно організованого й упорядкованого цілого.

Культура — (від лат. cultura — обробка, виховання) — специфічний спосіб організації й розвитку людської життєдіяльності, представлений у процесі й результатах праці, у системі суспільних норм і установ, у матеріальних духовних цінностях; у сукупності відносин людей до природи, між собою й до самих себе.

Мета життя — поняття, що характеризує бажаний стан життя.

Мікрокосмос і макрокосмос — малий і великий світ. Іншими словами, людина і Всесвіт.

Ойкумена — заселений простір; єдність, взаємозв'язок і взаємодія природних умов і людського фактора.

Особистість — людина зі стійкою системою соціально значимих рис конкретного соціального утворення, характерний тип представника даного суспільства.

Парадигма — сукупність принципів (канон), що забезпечують успішне рішення проблемних ситуацій.

Права людини — визнана й гарантована можливість робити певні дії з волі й в особистих інтересах, висувати вимоги до інших осіб або соціальних установ, а також домагатися захисту своїх інтересів.

Сваволя — вільний, нічим не обмежений вибір і здійснення цілей людського буття.

Сенс життя — ціннісний світоглядний орієнтир людського буття.

Смерть — природний стан припинення існування організму, розпад його структури й призупинення обмінних процесів.

Совість — форма морального контролю, сполучена з емоційним переживанням.

Спосіб життя — поняття, що характеризує особливості повсякденного буття людини.

Стиль життя — поняття, що характеризує серію однопорядкових вчинків людини в її відношенні до світу.

Футурологія — сукупність уявлень про майбутнє людини й людства.

Цінність — сутність й умова повноцінного буття об'єкта; те, що провокує визнання.

Щастя — стан психологічного комфорту, досягнення гармонії у відносинах людини зі світом.