Контрольний огляд технічного стану рухомого складу

Важливим фактором, що впливає на зниження кількості ДТП, забезпечує високу технічну готовність рухомого складу і покращення його використання є ефективний контроль технічного стану транспортних засобів, що проводиться на контрольно – технічних пунктах АТП.

Порядок контрольного огляду технічного стану рухомого складу визначається окремо для вантажних автомобілів, автобусів і легкових автомобілів.

Вантажні автомобілі. В передній частині автомобіля оглядають: прилади освітлення і світлової сигналізації; склоочисники; номерний знак; облицювання; капот; двигун; системи охолодження і мащення; електрообладнання.

Знизу автомобіля оглядають: колеса; гальмівні барабани; ресори; підвіска; амортизатори; балки переднього і заднього мостів; підвіска двигуна; вузли і деталі рульового керування; електропроводка; зчеплення; рама; коробка передач (роздавальна коробка); кріплення механізму підйому платформи (автомобіля – самоскида); редуктор заднього мосту; наявність витікання повітря, рідини, масла; пломбування троса спідометра; вузли, деталі, трубопроводи гальмівної системи ножного і ручного гальма; карданна передача.

В правій частині автомобіля оглядають: передні і задні колеса, ступиці, шпильки і гайки коліс; елементи кріплення півосі заднього мосту; механізм відкривання дверей, ручки і вікна кабіни; замки бортів платформи.

Ззаду автомобіля оглядають: прилади освітлення і сигналізації; кріплення кузова; номерний знак; замки бортів; зчіпний пристрій або сідельно – зчіпний пристрій тягача; страхувальний трос.

В лівій частині автомобіля оглядають: передні і задні колеса, ступиці, шпильки і гайки коліс; елементи кріплення півосі заднього мосту; механізм відкривання дверей, ручки і вікна кабіни; замки бортів платформи, бензобак.

В кабіні водія оглядають: показання і пломбування спідометра; робота контрольних приладів; звуковий сигнал і освітлення кабіни; робота манометра при натиснутій гальмівній педалі і наявність тиску в гальмівній системі; органи керування автомобілем; лобове скло; дзеркало заднього виду; оформлення документів (шляхового листа).

 

Автобуси і легкові автомобілі. В передній частині оглядають: прилади освітлення і світлової сигналізації; склоочисники; номерний знак; зовнішнє облицювання; капот; скло; двигун; системи охолодження і мащення; електрообладнання; передні указники маршрутів; замок капоту.

Знизу оглядають: колеса; гальмівні барабани; ресори; підвіска; амортизатори; балки переднього і заднього мостів; пневматична підвіска; реактивні тяги; вузли і деталі рульового керування; електропроводка; зчеплення; коробка передач (роздавальна коробка); редуктор заднього мосту; герметичність системи охолодження і мащення двигуна, картерів агрегатів трансмісії; пломбування троса спідометра; вузли, деталі, трубопроводи гальмівної системи ножного і ручного гальма; карданна передача; елементи рами, каркасу, підлоги; бензобак.

В правій частині оглядають: передні і задні колеса, ступиці, шпильки і гайки коліс; елементи кріплення півосі заднього мосту; двері салону; бокова обшивка, вікна, ніша для АКБ, бокові указники маршрутів.

В пасажирському салоні оглядають: скло вікон та дверей, сидіння, оббивка сидінь, спинок, дверей та кузова; замки дверей, склопідйомники; поручні, підніжки, підлога, компостери, вентиляційні люки, механізми керування дверима, рухоме з'єднання автобуса і причепа; сигналізація і радіообладнання.

В кабіні водія оглядають: спідометр (таксометр); протиугінний пристрій; пристрій обігріву і обдуву лобового скла; дзеркала, протисонячний козирок; двері водія; контрольні прилади; органи керування транспортом; робота манометра при натиснутій педалі гальма і наявність тиску в гальмівній системі.

Ззаду оглядають: прилади освітлення і сигналізації; номерний знак; зовнішнє облицювання; двигун, система охолодження, мащення, електрообладнання; замок кришки багажника (капоту).

В лівій частині оглядають: передні і задні колеса, ступиці, шпильки і гайки коліс; елементи кріплення півосі заднього мосту; двері водія; бокова обшивка, вікна.

 

Загальний час, витрачаємий на контроль технічного стану при повертанні з лінії, складає: для одиночного вантажного автомобіля (автобуса) – 5 люд./хвилин; легкових автомобілів – 3, 6 люд./хв; автопоїздів (поєднаних автобусів) – 6, 4 люд./хв.

 

 

3. Зовнішній догляд за автомобілем.

 

Для підтримання нормального зовнішнього вигляду автомобіля, видалити з поверхні його деталей бруд, солі і хімічні речовини, якісно виконувати контрольно – діагностичні роботи, після повертання автомобіля із лінії необхідно проводити вбирально – мийні роботи.

До групи цих робіт входять: прибирання; попереднє обполіскування; миття спеціальною сумішшю й водою; остаточне обполіскування; сушіння або протирання автомобіля; нанесення захисного шару воску; полірування пофарбованих поверхонь; нанесення антикорозійного покриття; підфарбовування і пофарбування; дезинфекція автомобілів загального користування і спеціального призначення.

 

Прибирання автомобілів. Під час прибирання видаляють пил і сміття з кузова легкових автомобілів і автобусів, кабін і платформ вантажних автомобілів, протирають двигун, щитки приладів і внутрішній бік капота, а також очищають шасі від грудок бруду, снігу й криги.

Для прибирання використовують пилососи, волосяні щітки, мітли, обтиральні матеріали та інші допоміжні засоби. Крила і підніжки автомобіля очищають від бруду, снігу і криги дерев'яними молотками, а ходову частину автомобіля – металевими лопатками. Кузови автобусів і автомобілів спеціального призначення (для перевезення продуктів, санітарних та інших автомобілів) періодично дезінфікують згідно з вимогами санітарної інспекції.

 

Миття автомобілів. З метою видалення забруднень із зовнішніх частин шасі і кузова автомобілів їх старанно миють. Автомобілі миють холодною і теплою водою (40° і більше), парою, іноді спеціальними мийними рідинами. Для легкових автомобілів широко застосовують різні автошампуні.

Залежно від робочого тиску води, пари або спеціальної мийної рідини

розрізняють миття при високому (2, 5….8, 0 МПа), середньому (0, 4…2, 5 МПа) і низькому (0, 2…0, 4 МПа) тиску. Завдяки високій продуктивності, зниженню собівартості очистки і забезпеченню схоронності лакофарбових покриттів метод струминної очистки автомобілів під високим тиском останнім часом витісняє інші види миття.

 

За способом виконання робіт розрізняють миття ручне, механізоване й комбіноване. Ручне миття проводять із шланга брандспойтом або мийним пістолетом; механізоване - спеціальними установками, які залежно від способу керування поділяють на автоматичні і з ручним приводом. Комбіноване миття полягає в тому, що одну частину автомобіля (шасі або кузов) обмивають механізованим способом, а іншу – ручним.

 

Для запобігання пошкодження фарби кузова легкових автомобілів та автобусів різниця між температурою води і обмиваємою поверхнею не повинна перевищувати 18 - 20°С.

 

Протирання і сушка. Сушка кузовів після миття виконується переважно холодним повітрям на спеціальних установках.

Вологу із двигуна і приладів системи запалювання після мийки знімають стислим повітрям за допомогою спеціального пістолета під тиском 1 Мпа.

Зовнішні поверхні кабіни, капоту, облицювання, крил, фар, підфарників, сигнальних знаків вантажних автомобілів протирають обтирочним матеріалом, а поліровану поверхню кузова – замшею чи байкою.

 

Санітарна обробка спеціальних автомобілів. Автомобілі, призначені для перевезення продуктів (хлібних виробів, м'яса та ін.) підлягають санітарній обробці, яка включає:

- щоденну зовнішню ретельну мийку за допомогою механізованих мийних установок;

- щоденне вбирання і мийку внутрішніх частин кузова;

- дезинфекцію внутрішньої частини кузова.

 

Кузова автомобілів, призначені для перевезення швидкопсувних продуктів харчування, промивають теплою (35 - 40°) водою з милом або теплим 1% розчином кальцинованої соди. Допускається використання каустичної соди з концентрацією 0, 15 – 0, 2 % або інших хімікатів по узгодженню із місцевими органами санітарного нагляду. Дезінфекцію внутрішньої частини кузова проводять 10, 2 % освітленим розчином хлорного вапна із розрахунку 0, 5 л на 1м² обробляємої площі.

 

Полірування кузова. Для збереження лакофарбового покриття кузова від впливу сонячного проміння і надання його поверхні блиску періодично виконують полірування кузова поліролями, виготовленими на основі воску, емульгаторів і води.

Повністю попередити старіння лакофарбового покриття кузова неможливо, однак зменшити його пошкодження можна правильним і кваліфікованим технічним обслуговуванням покриття. Найважливіша умова збереження охайного зовнішнього вигляду і продовження строку служби автомобіля - регулярне і своєчасне виконання косметичних операцій.

При виконанні косметичних операцій слід дотримуватися відповідних правил, що забезпечують високоякісні результати при мінімальних втратах часу і сил. Автомобіль не можна обробляти при яскравому сонячному світлі, так як на розігрітому кузові з'являються тріщини та інші руйнування лакофарбових покриттів. В жарку погоду косметичні операції краще проводити рано вранці або ввечері після охолодження автомобіля. По тій же причині не слід полірувати капот, нагрітий від двигуна. Під час дощу, тумана і на морозі також не слід проводити косметичні операції.

Категорично забороняється витирати пил з сухих поверхонь автомобіля, так як частинки пилу дряпають покриття. З цієї ж причини не слід виконувати косметичні операції під квітучими деревами.

Також одяг не повинен мати ґудзики та інші предмети, які можуть пошкодити фарбове покриття.

 

Розрізняють два типи косметики: малу і велику.

Мала косметика починається із вбирання салону, після чого миють кузов водою, а після сушки полірують фланелевою ганчіркою пофарбовані поверхні. Після кожної поїздки слід видаляти із фарби сліди асфальту, так як нафтопродукти діють на лакофарбове покриття, змінюючи його відтінок, а на кузовах, пофарбованих в білі відтінки, залишають жовтуваті плями.

Скло миють спеціальним очисником після чого розтирають насухо газетним папером для видалення маслянистих відкладень.

Інших хімічних препаратів при малій косметиці не використовують.

 

Велика косметика проводиться один раз на 2 – 3 місяці в залежності від умов експлуатації і зберігання автомобіля.

В першу чергу проводять вбирання салону і чистку сидінь та їх спинок. Після цього промивають, чистять і консервують усі поверхні кузова і агрегатів у підкапотному просторі. Також очищають внутрішню частину багажника і нижню частину кузова автомобіля. В останню чергу миють, чистять і консервують лаковану поверхню кузова, хромовані деталі, шини та гумові вироби.

Жирові плями оббивки очищають чистим бензином або спеціальним препаратом «Очиститель – 1 оббивки» (рідина). Оббивку із штучної шкіри миють 3% розчином шампуню і після протирання насухо покривають тонким шаром консервуючої речовини типу «Автополіш».

Хромовані, алюмінієві та інші металеві предмети всередині консервують препаратом наприклад «Неоксид»

Гумову підлогу промивають 3% розчином шампуню і покривають тонким шаром препарату «Кариме».

Підкапотний простір відділення двигуна очищають речовиною «Очисник двигуна» (аерозоль), який наносять щіткою або пістолетом – розпилювачем, а потім змивають струменем води.