Геологічна будова. Фундамент платформи байкальського віку, розбитий на великі блокиФундамент платформи байкальського віку, розбитий на великі блоки. Південна частина Патагонської платформи активізована. На границі з Андами виділяється епіплатформова орогенічна область Сьєрра-Пампи, що представляє великий розбитий на блоки піднятий масив, де на поверхню місцями виходять відклади архейського і верхньопротерозойського фундаменту. Платформовий чохол відрізняється перевагою континентальних відкладів, у тому числі льодовикових (пермо-карбон). Серед морських осадів найбільш широко розповсюджені теригенні. У ранній крейді відзначається активний прояв базальтового вулканізму.
Рисунок 4.3 – Схема тектонічної будови Патагонської платформи
1 – Північнопатагонський масив 2 – Південнопатагонський масив Основними структурними елементами Патагонської платформи є великі горстові масиви фундаменту, у яких на поверхню місцями виходять кристалічні породи докембрію і слабо метаморфізовані відклади верхнього протерозою і низів палеозою. Масиви частково перекриті мезо-кайнозойськими породами і розділені западинами, місцями грабеноподібними. Північним оточенням Патагонської платформи є великий масив Сьерра-Пампа, утворений системою піднятих на висоту до 6000 м блоків верхньопротерозойського фундаменту, перекритих у певній мірі чохлом палеозойських і вулканогенно-осадових тріасових порід. Південніше виділяються ще два древніх докембрійських масиви подібної будови — Північнопатагонський і Південнопатагонський (Десеадо), що лише частково виходять на поверхню, а здебільшого перекриті осадовим чохлом і, очевидно, продовжуються в південно-східному напрямку в Атлантичному океані. Південнопатагонський масив опущений на 800 м глибше Північнопатагонського. Між масивами Сьерра-Пампа і Північнопатагонським закладені глибокі мезо-кайнозойські западини Мендоса, Неукен і западина Ріо-Негро. Чубутська западина розділяє Північнопатагонський і Південнопатагонський масиви. На південь від останнього виділяється Магеланова западина. Усі западини в основному орієнтовані в південно-східному напрямку. Вони ускладнені в прибортових частинах, що межують з піднятими масивами, зонами локальних піднять прирозломного типу. Ці структури, складені мезо-кайнозойськими шарами, звичайно асиметричні і розбиті на блоки підкидами і скидами. З наближенням до Анд локальні підняття мезо-кайнозойського чохла стають більш крутими і порушеними.
|
