Сибірська платформа

Сибірська платформа — одна з великих, відносно стійких ділянок континентальної земної кори, що відносяться до числа древніх (дорифейских) платформ. Вона займає середню частину Північної Азії. Сибірська платформа обмежена зонами глибинних розломів — крайовими швами, добре вираженими гравітаційними ступінями, і має полігональні обриси. Сучасні межі платформи оформилися в мезозої і кайнозої і добре виражені в рельєфі. Західна границя платформи збігається з долиною р. Єнісей, північна — з південною окраїною гір Бирранга, східна — з низов’ями р. Лена (Приверхоянський крайовий прогин), південно-східна — з південним краєм хребта Джугджур. На півдні границя проходить уздовж розломів по південній окраїні Станового і Яблоневого хребтів, потім, огинаючи з півночі по складній системі розломів Забайкалля і Прибайкалля, спускається до південного краю оз. Байкал. Південно-західна границя платформи простягається уздовж Головного Східносаянського розлому.

Рисунок 3.3 – Схема структурних елементів Сибірської платформи

1 – пізньоюрсько-ранньокрейдовий прогин мезозоїд, 2 – юрсько-крейдові синеклізи і накладені западини, 3 – ділянки з траповим вулканізмом, 4 – середньо-пізньопалеозойські прогини, 5 – виступи кристалічного фундаменту, 6 – умовні контури піднять і прогинів, 7 – грабени і горсти, 8 – астроблеми, 9 – складчасте обрамлення платформи, 10 – розломи.

Структурні елементи: 1 – Анабарський щит, 2 – Алданський щит, 3 – Тунгуська синекліза, 4 – Вілюйська синекліза, 5 – Ангаро-Ленський прогин, 6 – Іркутський прогин, 7 – Канська западина, 8 – Хатанзький прогин