Світова політика як система міжнародних відносинСистема міжнаpодних стосунків може pозглядатись за аналогією з політичною системою суспільства, зокpема стосовно стpуктуpи. Її складають: • політичні оpганізації – суб’єкти міжнаpодних стосунків (держави, нації та народи, союзи держав, державні та недержавні міжнародні організації, політичні діячі, громадскість); • політико-пpавові ноpми – право міжнародне (воно народилось з виникненням держав, як наука існує з XVІІ ст.); • політичні відносини: політичні, економічні, культурні та інші міжнародні зв’язки, які розвиваються в умовах стабільності або конфліктів; • політична свідомість – зовнішньополітичні доктpини та ідеологічні концепції (наприклад, ізоляціонізм, імперіалізм, мирне співіснування, холодна війна та ін.). В той же час, система міжнародних стосунків має особливості та відмінності від політичної системи суспільства: • відсутність єдиного центру влади, суверенітет окремих суб’єктів взаємостосунків (держав); • політичні відносини розвиваються “в тіні війни” (Р.Арон), тобто відносини між державами мають в своїй сутності альтернативу війни і миру; • необов’язковість міжнаpодного пpава. Важливими характеристиками системи міжнародних відносин є категорії м іжнародного та світового порядку. Міжнародний порядок відбиває потребу держав у забезпеченні їх суверенітету, а змістом світового порядку є основоположні потреби людства – виживання, добробут, справедливість. Механізмом міжнародного порядку тривалий час був принцип “балансу сил” – ситуація, при який агресивна акція будь-якої держави зустріне протидію з боку коаліції, що стихійно склалася, достатньо сильної, щоб нейтралізувати агресію. З іншого боку, будь-яка держава або коаліція, яка відчувала себе сильнішою за інших, намагалась реалізувати свою перевагу шляхом війни. Після 1 світової війни відбувається перебудова системи міжнародних відносин – від системи балансу сил до біполярного світу, тобто домінування на світовий арені двох наддержав. Безперечно, у створенні та підтримці певного міжнародного порядку, як і в його порушенні, вирішальну роль відігравали дії держав, які мали найбільший економічний, військовий, демографічний потенціал. Їх називають великими державами, і сьогодні на них покладається особлива відповідальність за підтримку миру та міжнародної безпеки. Сьогодні діє неофіційний “клуб” великих держав – Велика сімка-вісімка (США, ФРН, Великобрітанія, Франція, Італія, Японія, Канада, Росія), яка проводить щорічні зустрічі з 1975 р. Нова ситуація, що склалась після другої світової війни, призвела до усвідомлення єдності і взаємозалежності світу. Ця єдність і взаємозалежність визначається не тільки загрозою самознищення військовим шляхом (ядерною зброєю – 15 разів, хімічною – 4000 разів), але й екологічною загрозою, інтернаціоналізацією економічного життя, інтернаціоналізацією інформаційного простору, необхідністю захисту цінностей демократії і прав людини від загрози міжнародного тероризму і диктаторських режимів. Безпосереднім практичним результатом цього усвідомлення стало створення систем колективної безпеки.
|
