Допомога в кризових станах

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бубер М. Два образа веры.—М., 1995.

Жутикова Н. Учителю о практико психологической помощи.—М., 1988.

Завилянский Й. и др. Психиатрический диагноз.—К., 1989.

Леонгард К. Акцентуированные личности.—К., 1981.

Личко А. Подростковая психиатрия.—М., 1991.

Налимов Н. В поисках иных смыслов.—М., 1993.

Трубецкоч Н. Смысл жизни.—М., 1994.

Франкл В. Человек в поисках смысла.—М., 1990.

Эриксон М. Мой голос остается с вами.—СПб., 1995.

Підлітковий вік охоплює період з 11 до 14 років (± 2 роки). В цей час проходить багаторівнева перебу­дова організму, завершується формування особистості. На гормональному рівні відбувається активація роботи гіпофізу, статевих залоз, щитовидної залози. Це при­водить до значного збільшення росту й маси тіла, по­яви вторинних статевих ознак.

У цьому віці відбувається подальший розвиток пам'яті (особливо смислової) довільної уваги, мотори­ки. Активно розвивається логічне й абстрактне мис­лення. Підліток уже цілком здатний сприймати мате­матичні, фізичні та філософські поняття.

Відбуваються зміни й у мотиваційній сфері особис­тості — замість навчальної мотивації на передній план починає виступати потреба в спілкуванні з однолітка­ми, засвоєння цінностей і норм підліткового середо­вища. У ставленні до батьків проявляються ознаки реакції емансипації в діапазоні від відстоювання своєї точки зору з тих чи інших питань до втеч із дому. В цей період водночас із інтенсивним формуванням особистості загострюються особливості характеру, його акцентуації.

Для підліткового віку характерні деякі специфічні відхилення в розвитку. Якщо яке-небудь порушення психічного розвитку було наявне ще в молодшому ві­ці, то до підліткового воно може дещо змінитися. На­приклад, у дітей з дебільністю в підлітковому віці по­ліпшується життєва орієнтованість, формуються на­вички самообслуговування та праці. Водночас може бути й декомпенсація — сексуальна розгальмованість, агресивність. Це може привести підлітка до участі як виконавця в групах делінквентних неповнолітніх.

Затримки психічного розвитку до підліткового віку майже завжди компенсуються; може зменшуватися деяка незрілість особистості та мотивації при інфантилізмі; у підлітків з психофізичним інфантилізмом може бути затримка статевого дозрівання.

У підлітків з органічним ураженням ЦНС наступає відносна компенсація інтелектуальних порушень, але можуть посилюватись явища астенії й порушення поведінки. Якщо дитина хвора з раннього дитинства на епілепсію, то (при несвоєчасному лікуванні) до підліткового віку в неї посилюються інтелектуальний дефект, зміни особистості, прояви жорстокості.

При патопсихологічному обстеженні підлітків слід приділяти велику увагу визначенню рівня розвитку інтелекту, особливостям структури мислення, особис-тісним особливостям. Зокрема, це стосується випад­ків, коли перед психологом, що обстежує підлітка, будуть поставлені питання судово-психологічної екс­пертизи, військової та трудової експертиз.

При патопсихологічному обстеженні підлітків з акцентуаціями та психопатіями слід приділити увагу діагностиці типу акцентуації, визначенню ймовірності її переростання в психопатію, а також схильності під­літка до делінквентності та адиктивної поведінки. Не­обхідне також вивчення самооцінки обстежуваного, його рівня домагань, особливостей прогнозу дальшого розвитку своєї особи та свого життєвого шляху. Бажа­но виявити особливості реакцій в ситуації фрустрації, наявність ознак тривожності й агресії. В бесіді з бать­ками уточнюються тип сімейного виховання, наяв­ність психотравмуючих факторів. Це дає змогу про­вести диференційну діагностику акцентуації та психо­патії й накреслити шляхи подальшої коригуючої ро­боти.