Аутичні розлади

Аутичні розлади належать до викривленого розвит­ку психіки. При викривленому розвитку спостеріга­ється поєднання загального недорозвитку, затримки, ушкодження з прискоренням розвитку окремих функ­цій. На передній план висувається виражена асинхронія психічного розвитку. Викривлений розвиток трап­ляється при процесуальних, спадково зумовлених за­хворюваннях.

До викривленого психічного розвитку належить і ранній дитячий аутизм. Це нерівномірний розвиток психіки з порушенням переважно соціального міжосо-бистісного сприйняття і функції спілкування.

Прояви РДА можуть бути помічені в дитини у віці до 1-го року: в неї пізно виникає «комплекс пожвав­лення», вона не фіксує погляд на обличчях, звертаючи більшу увагу на предмети; можлива негативна реакція на позу під час годування. Моторний розвиток також вирізняється своєрідністю: дитина на руках у матері може бути або млявою, або занадто напруженою. Формування навичок ходіння затримується. Нерідко спостерігаються порушення ходи: ходіння на пальцях, розмахування руками, підстрибування. Подальший розвиток дитини залежить від характеру емоційного адаптування.

Причинами виникнення РДА може бути спадкова обтяженість: у багатьох випадках батьки або інші родичі дитини хворіють на шизофренію, мають невро тичні розлади. На думку Б. Беттельхейма, аутизм виникає як реакція на пригнічування дитини з боку матері, її емоційну холодність. В дослідженнях В. Кагана обговорюється можливість органічного ураження мозку (переважно лівої півкулі, зокрема мовних зон).

Психологічні механізми розвитку дитини з РДА відображені в працях спеціальної експериментальн групи, що діяла при НДІ дефектології АПН СРСР. результати досліджень, які провадилися В. Лебединським, О. Нікольською, Є. Баєнською, М. Лібінич та ін., були визначені чотири групи дітей з аутизмом залежно від інтенсивності ураження базальної афективної сфери.

Перша група РДА — найтяжчий ступінь ураження. Спостерігається польова поведінка: дитина переміщується в просторі кімнати, може залазити на меблі стрибати зі стільців. Емоційний контакт із дорослим відсутній, реакція на зовнішні та внутрішні подразники (навіть голод, холод, біль) слабка. Обличчя звичайно зберігає вираз глибокого спокою. Мовлення відсутнє, хоча розуміння мови оточуючих може й не бути порушене. Діти уникають навіть звичайних подразників (шуму, яскравого світла, гучної мови, дотиків), які можуть викликати в них переляк. Виражені явища перенасичуваності. Такий тип емоційної регуляції орієнтований на захист себе від впливу зовнішньої світу й прагнення емоційного комфорту.

Друга група РДА вирізняється більшою активністю. Дитина сильніше реагує на фізичні відчуття (голод, холод, біль). Діти активно вимагають збереження стабільності в навколишньому середовищі: однакової їжі, постійних маршрутів прогулянки, вони важко переживають перестановку меблів, зміну одягу. При цьому діти відмовляються від їжі, можуть позбутися навичок самообслуговування. Прояви такого стану помітні з 2 —3-х років.

Як правило, для дітей цієї групи характерні стереотипні дії, спрямовані на стимуляцію органів чуттів:

надавлювання на очні яблука, обертання предметів перед очима, шурхотіння папером, прослуховування одних і тих самих платівок. Вестибулярний апарат стимулюється стрибками, розгойдуванням униз голо­вою і т. ін. Мова переважно складається з однотипних мовних штампів — команд, що адресуються будь-кому з присутніх. Можливе й виконання нескладних прохань матері. Характерним є надмірний зв'язок із матір'ю, неможливість відійти від неї навіть на нетри­валий час. Іноді спостерігається поєднання байдужос­ті, нечутливості до емоцій інших людей з підвищеною чутливістю до стану матері.

Третя група РДА характеризується наявністю мов­лення у вигляді емоційно забарвленого монологу; ди­тина здатна до вияву своїх потреб. Спостерігається суперечливість спонукань: прагнення досягти мети при швидкій перенасичуваності; лякливість, тривож­ність і потреба пережити вдруге травмуюче враження. Часто трапляються агресивні дії. Дитина полюбляє страхітливі сюжети малюнків зображення пожеж, бандитів і т. ін.).

Четверта група РДА є найменш тяжким видом порушень. Діти здатні до спілкування, в них збережені інтелектуальні функції. Однак у їхній мові трапляють­ся аграматизми, невідповідне вживання займенників. У дітей з РДА четвертої групи також дуже яскраво виражена потреба в захисті, підбадьоренні, емоційній підтримці з боку матері. Дитині цієї групи не вистачає гнучкості, різноманітності поведінки, часто вини­кають ритуальні форми поведінки як захист від страхів. Коло спілкування обмежене тільки близьки­ми, добре знайомими людьми. В ході розвитку дитини можливе як поліпшення засвоєння навичок спілку­вання, поступова адаптація, так і регрес, втрата рані­ше набутих навичок.

•Діти з аутизмом потребують лікування, психолого-педагогічної корекції порушень, і насамперед пра­вильної виховної роботи в сім'ї. Для дітей з РДА вкрай небажаним є розрив з матір'ю, звичним родин­ним оточенням. У зв'язку з цим рекомендується проведення обстеження в присутності матері, а в деяких випадках навіть удома в дитини. Категорично протипоказане направлення цих дітей у психіатрич­ний стаціонар.

Під час патопсихологічного обстеження дітей з РДА бажано додержуватися таких рекомендацій:

надати можливість дитині обстежити приміщення, попередньо сховавши гострі предмети та предмети, що можуть розбитися;

уникати зорового й дотичного контакту з дитиною в перші хвилини обстеження;

протягом усього обстеження розмовляти тихим голосом, не робити рвучких рухів, не використовувати великих, яскравих, з різкими звуками іграшок;

пропонувати дитині не більш як 2—3 однотипних завдання й відразу припиняти діяльність, якщо настає перенасичення.

Діти першої й другої груп практично недосяжні для продуктивного контакту, нездатні до виконання зав­дань звичайних патопсихологічних методик. Під час обстеження дітей третьої — четвертої груп удається визначити рівень досягнень у навчальній діяльності, рівень розвитку інтелекту. В ході обстеження вияв­ляються особливості мислення у вигляді різнорівневості, різноплановості суджень.

При виконанні графічних проб часто спостерігаєть­ся збіднення малюнку, наявність стереотипів. У дея­ких випадках малюнки відбивають страхи, агресивні нахили. В багатьох дітей з РДА трапляються своєрідні творчі здібності до малювання, музики, літературної творчості.

Важливим завданням патопсихолога й лікаря є ди­ференціювання РДА й інших порушень розвитку: олі­гофренії, алалії, шизофренії та ін. При цьому слід звернути увагу на наявність таких характерних ознак, як-от: відсутність жестикуляційного спілкування при аутизмі й наявність його при алалії; наявність емоцій­ної відгукуваності при олігофренії й відсутність її при РДА. Діагностика РДА провадиться з 3—4-х років, хоча первинні ознаки помітні ще до року.

Реалізація розробленої В. Лебединським, О. Нікольською та іншими вченими програми поступової реабілітації, навчання й виховання дітей з аутизмом приводить до значного прогресу в їхньому розвитку, корекції страхів й агресивної поведінки. Становить інтерес і досвід Б. Кравцова, який застосовує активну арттерапію для розвитку дітей з РДА.

Одним із головних напрямів роботи психолога щодо подолання аутизму дитини є робота з батьками. Важливо навчити батьків такої дитини навичок спіл­кування з нею, розповісти про особливості сприйнят­тя дитиною емоцій, мотивації при аутизмі. Основні зусилля батьків мають бути спрямовані на створення емоційного та психологічного комфорту, почуття впев­неності та захищеності, а згодом на поступове обе­режне введення нових навичок, форм поведінки.

Під час ретельного спостереження й аналізу пове­дінки дитини можна виявити, які із зовнішніх стиму­лів є привабливими, а які відразливими. Якщо дитина поринає в гру-маніпуляцію з предметами, треба по­ступово прагнути до надання їй змісту (викладання рядів з кубиків—«будуємо потяг», розкидання шма­точків паперу —«влаштували салют» і т. ін.).

При багаторазовому програванні або зображенні різноманітних сюжетів можливе навчання правильно­го сприйняття й вираження емоцій, розуміння влас­них почуттів і прагнень.

При своєчасному (у віці 3—5 років) початку ціле­спрямованого навчання й медикаментозній корекції можливе значне зменшення проявів аутизму до 7-го року, аж до можливості навчання в масовій школі.

При аутизмі першої та другої групи, наявності агресії й порушень потягів, а також для дітей третьої групи бажане навчання вдома. Їм необхідна постійна психологічна корекція.

Контрольні запитання

1. Які існують типи ушкодженого психічного розвитку?

2. У чому причини виникнення ушкодженого психічного розвитку?

3. Назвіть критерії первинної діагностики порушень мовлення, читання, писання.

4. Які психологічні зміни можуть статися у хворих на епілепсію? Чому необхідні динамічне спостереження й раннє виявлення?

5. Які психологічні механізми лежать в основі раннього дитячого аутизму?

6. У чому полягає значущість роботи з родиною дитини з РДА?