Модель професійної компетентності педагога вищої школи

Основу компетентності фахівця, на думку сучасних науковців А.А. Бодалева, В.І. Жукова, Л.Г. Лаптева, В.А. Слас-теніна, К.А. Абульханової та інших складають: компетентність діяльності, спілкування і саморозвитку. Професійна компетентність - це професійна підготовка і здатність суб'єкта праці до виконання завдань і обов'язків діяльності, міра і основний критерій його відповідності вимогам професійної діяльності.

Основними компонентами професійної компетентності фахівця визначені:

1. Знання - в більшості - логічна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості.

2. Вміння - психічні утворення, які полягає в засвоєні людиною способів і навиків діяльності.

3. Навички - дії, сформовані в процесі повторення і доведені до автоматизму.

4. Професійна позиція - система сформованих установок і орієнтацій, відношення і оцінок внутрішнього і навко-

О.І. Тура. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності

лишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер дій, поведінки. Процес формування професійної позиції базується на спрямованості особистості (психологічна властивість яка поєднує цінності, устремління, потреби особистості).

5. Індивідуально-психологічні особливості людини -поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль діяльності, поведінки і виявляються в якостях особистості.

6. Акмеологічні варіанти - внутрішні збудники, які обумовлюють потребу в саморозвитку, творчості та самовдосконалення [1,334-335].

Так, знання, уміння і навички виступають як рольові характеристики професійної компетентності педагога. Всі інші компоненти є суб'єктивними характеристиками, що вказують на ставлення педагога до діяльності і на його індивідуальний стиль.

Зміст сучасної підготовки по тій чи іншій спеціальності представлений в кваліфікаційній характеристиці - нормативній моделі компетентності, яка відображає науково обґрунтований склад професійних знань, вмінь, і навичок. Кваліфікаційна характеристика фахівця, в даному випадку -викладача вищого навчального закладу, - це по суті, зведені узагальнені вимоги до педагога на рівні його теоретичного і практичного досвіду [3,40].

Таким чином, професійну компетентність педагога вищої школи можна визначити як сукупність діяльнісно - рольових і особистісних характеристик викладача, яка забезпечує ефективне виконання ним завдань і обов'язків педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі, міру і основний критерій його відповідності професійній діяльності.

Роздивимося основні компоненти професійної компетенції педагога вищої школи, які умовно можна зобразити на рис. 1.1., більш детально.

бо -----------------------------------------------------------------------------------------------

Основними діяльнісно - рольовими компонентами професійної компетентності, які представлені в стандартах вищої освіти, визначені професійні знання, вміння і навички.

Професійні знання. Специфіка педагогічної діяльності педагога вищої школи полягає у тому, що він має справу з тією категорією учнів (студентів) яка має різноманітні загальні і професійні інтереси, і яка потребує від нього не тільки володінням системою загальнокультурних, психолого-педа-гогічних знань, необхідних для організації і ефективної взаємодії в педагогічному процесі, а й спеціальних знань, необхідних для підготовки спеціалістів - професіоналів. Таким чином знання педагога вищої школи (педагога професійного навчання) характеризуються:

• комплексністю, яка передбачає синтез знань з різних сфер науки і практики;

• системністю, яка забезпечує цілісність і єдність розвитку особистісного і професійного компонентів;

• дієвістю, що передбачає здатність їх переведення в практичну діяльність.

Відповідно до Г.П. Щедровицького можна визначити три типа знань, які обслуговують педагогічну діяльність, - прак-

---------------------------------------------------------------------------------------------- 61

тико-методичні, конструктивно-технічні (інженерно-конструкторські) і наукові (науково-теоретичні) знання.

Практико-методичні знання безпосередньо обслуговують практичну діяльність. Вони зорієнтовані на отримання визначеного продукту і організовані таким чином, щоб забезпечити створення (побудування) індивідом практичної діяльності у вигляді приписів (рекомендацій) до неї.

Інженерно-конструкторські знання центровані на об'єкті перетворювання, вони вказують на те, що з ним відбувається чи може відбуватися, і проявляються по мірі того, як створюються і реально здійснюються нові види і типи практичного перетворювання об'єктів.

Виникнення наукових знань пов'язано з появленням в діяльності практика розривів між цілями і тим, що практично одержано в реальності, з необхідністю прояснити причини розходження між цілями діяльності і її результатами. Наукові знання перетворюються в практико-методичні і інженерно-конструкторські знання [2,91].

Система професійних знань педагога вищої школи включає в себе декілька основних блоків.