Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки

У психології довге минуле,

але коротка історія.

Г. Еббінгауз, німецький психолог

В умовах усвідомлення кризового стану вищої освіти та пошуків на­уково обґрунтованих шляхів виходу з нього виникає і розвивається пси­хологія вищої школи.

Систематичне дослідження психолого-педагогічних проблем вищої освіти розпочалось у 60-х роках XX століття. Найвагомішими науковими здобутками того часу є роботи СІ. Архангельського та СІ. Зинов'єва, в яких ґрунтовно проаналізовано навчальний процес у ВНЗ і закладено теоретичні основи розв'язання проблем оновлення вищої школи Вони с авторами перших навчальних посібників із проблем навчання у вищій школі (Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в ыісшей шко­ле. М,: Высшая шк., 1974. 384 с; Зиновньев С.И. Учебный процесс в советской высшей школе. - М.: Ввсшая шк., 1975. - 314 с.). Це було поштовхом для появи низки досліджень, в яких вирішення завдань ви­щої освіти почало розглядатися в контексті психологічних особливостей студентського віку та психологічних явищ, які породжуються умовами вищого навчального закладу (О.А. Абдулліна, А.М. Алексюк, Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, О.О. Бодальов, І.А. Зімняя, О.В. Киричук, Н.В. Кузьміна, В.Т. Лісовський, О.Г. Мороз, Д.Ф. Ніколенко, В.І. Носков, Н.М. Пейса-хов, П.І. Підкасистий, Н.І. Пов'якель, В.О. Сластьонін, СД. Смирнов, Н.Ф. Тализіна, Н.В. Чепелєва, В.М. Чернобровкін, В.О. Якунін та ін.).

Перші програми з психології вищої школи були розроблені в останні десятиліття XX ст. Такий курс читався в інститутах і факультетах під­вищення кваліфікації викладачів вищої школи. Викликає інтерес робота СД. Смирнова «Шляхи формування моделі спеціаліста з вищою осві­тою» (Москва, 1977). У 1981 р. в Мінську вийшло перше видання відомо­го підручника М.І. Дьяченка, Л.А. Кандибовича «Психологія вищої шко­ли», а в 1986 р. побачив світ підручник «Основи педагогіки і психології вищої школи» за редакцією А.В. Петровського.

Вагомі наукові здобутки в розробці актуальних проблем психоло­гії вищої школи належать українським ученим. Так, зокрема, П.М. Пе­лех працював над проблемою профорієнтації старшокласників, яку він вважав важливим складником їхньої майбутньої професійної підготов­ки; психологічні засади формування особистості майбутнього вчителя в умовах педагогічного ВНЗ були предметом дослідження Д.Ф. Ніколенка; психологічне обґрунтування методів і прийомів навчання у вищій школі вивчав А.М. Алексюк; психолого-педагогічні умови професійної адапта­ції молодого педагога досліджував О.Г. Мороз; психологічні засади оптимізації взаємин викладачів і студентів вивчав В.В. Власенко та ін. В.М. Галузинський і М.Б. Євтух є авторами навчального посібника «Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні» (1995 р.) За редакцією академіка О.Г. Мороза в 2001 р. вийшов друком навчальний посібник «Педагогічний процес у вищій педагогічній школі», 2003 р. - «Педаго­гіка і психологія вищої школи», а в 2006 р. - «Викладач вищої школи: психолого-педагогічні основи підготовки».

Чим викликаний такий великий інтерес науковців до психологічних проблем вищої освіти? Яка необхідність запровадження курсу «Психо­логія вищої школи» і його вивчення дипломованими викладачами вищої школи, аспірантами і магістрантами?

Об'єктом психологічної науки є соціальні суб'єкти, їхня діяльність, зв'язки і відношення. «Сукупність процесів побудови образу світу і йо­го функціонування як регулятора зовнішньої поведінки та внутрішнього життя живої істоти і становить найширше розуміння об'єкта психо­логії» (СД. Смирнов).

Із цих позицій предметом психології вищої школи є особистість ви­кладача та студента в їхній розвивальній педагогічній взаємодії. Вона до­сліджує роль «особистісного чинника» при впровадженні інноваційних технологій навчання та виховання у ВНЗ, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої ви­щої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).

Психологія вищої школи вивчає закономірності функціонування пси­хіки студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності та специфіку науково-педагогічної діяльності викладача, а також соціально-психоло­гічні особливості професійно-педагогічного спілкування та взаємин ви­кладачів і студентів.

Основними категоріями психології вищої школи є навчання, розви­ток, виховання в єдності та взаємозв'язку, що визначається загальним поняттям едукація. Понятійний апарат психології вищої школи станов­лять такі поняття, як «професійна спрямованість», «професійна соціалі­зація», «професійна ідентичність», «навчально-професійна діяльність», «Я-концепція студента», «професійно-педагогічне спілкування», «сту­дентська академічна група», «професіоналізм», «адаптація», «профе­сійна готовність» та ін.