Поняття та юридична характеристика договору простого товариства

1. Найпоширенішим договором про спільну діяльність є договір простого товариства. Хоч ЦК 1963 p. цей термін не використовував, він містив у гл.38 положення саме про договір простого това-

¹ Див.: Авилов Г. Е. Простое товарищество // Гражданский кодекс Российской Федерации. — 4.2. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / Под рел. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. — М., 1996. — С. 562—563.

пиства, ознаками якого є не тільки спільна діяльність учасників для досягнення загальної мети, а й здійснення ними майнових вкладів, у нових економічних умовах правила цієї глави багато в чому застаріли, суперечили ринковому законодавству, яке зняло обмеження у здійсненні громадянами і юридичними особами господарської та іншої діяльності.

Сторонами або учасниками договору простого товариства можуть виступати всі суб'єкти цивільного права. Щодо загальної мети такого договору, то нове законодавство України припускає як господарську, так й іншу (зокрема, благодійну чи науково-дослідну) мету такого співробітництва.

Договори простого товариства, як і всі інші договори про спільну діяльність, можуть бути дво- та багатосторонніми угодами. Вони також вважаються консенсуальними договорами, оскільки для укладення їх досить згоди сторін і не потрібен сам факт передачі вкладів та здійснення спільних дій.

2. Багато суперечок в юридичній літературі виникає з приводу розв'язання питання про ошіатність чи безоплатність договорів простого товариства. Одні автори вважають, що ці договори є оп-латними, оскільки кожний з учасників, який зробив майновий вклад, має право вимагати від інших відповідного зустрічного задоволення¹. Інші — обстоюють думку про безоплатний характер даних відносин, обґрунтовуючи її відсутністю матеріального еквівалента діям учасника, що зробив майновий вклад.

На підставі аналізу договорів простого товариства можна констатувати, що вони можуть бути як оплатними, так і безоплатними. Такий критерій, як "зустрічне задоволення", не завжди свідчить про оплатність договорів про спільну діяльність, адже оп-латність (як ознака договорів купівлі-продажу, міни, поставки, майнового найму (оренди), комісії тощо) передбачає задоволення будь-яких майнових (економічних) інтересів, майнове задоволення. Наприклад, за договором про спільну діяльність з виробництва певної продукції один учасник зобов'язується надати приміщення, другий — зробити вклад обладнанням для розміщення його у цьому приміщенні. Тут дійсно один учасник задовольняє свої майнові Інтереси у потрібному йому приміщенні, а другий — в обладнанні, оскільки це майно спільно використовується. У разі коли сторони об'єднують майно, трудові зусилля для досягнення спільно благодійної мети, то задоволення ними майнових інтересів (майнове задоволення) первісно відступає. У зв'язку з цим немає й ознаки оплатності даного договору, хоч сторони і роблять "зустрічне задоволення". Отже, найбільш прийнятним критерієм оплатності договорів простого товариства є мета, що передбачає задоволення майнового (економічного) Інтересу кожної зі сторін.

3. ЦК не містить переліку різновидів договорів простого товариства. Конституція надала права громадянам і юридичним особам вільно і без обмежень здійснювати господарську та Іншу діяльність.

¹ Див/ Гражданское право. — М., 1993. — Т.2. — С. 370; Масляев А. И., Масляев И. А, Договоры о совместной деятельности в советском гражданском праве. — М., 1988. — С. IS,

Отже, суб'єкти права можуть обирати науково-технічне, виробниче, творче співробітництво тощо.

Перш за все сторони договорів простого товариства можуть мати на меті як одержання прибутку, так І досягнення іншого результату (ст.1132 ЦК), зокрема соціального ефекту. У зв'язку з цим договори простого товариства поділяють на підприємницькі і такі, що передбачають немайнову мету (благодійну, наукову, освітню).

Договори простого товариства поділяються на договори між українськими юридичними та фізичними особами і між ними та Іноземними особами (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність). Зовнішньоекономічне законодавство України, зокремг Закон про режим іноземного інвестування передбачає договорі (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво тії інші види спільної Інвестиційної діяльності, не пов'язані зі ство ренням юридичної особи.

У багатьох країнах специфічним договором простого товаристві є таємне товариство. Особливість такого договору полягає в тому! що сторони не розкривають його існування третім особам. ОтжеД товариства Існують тільки у відносинах між його учасниками. У) відносинах з третіми особами сторони виступають від власного іме-'; ні і самостійно відповідають за укладеними угодами.