Сакралізація і секуляризація як вияв суспільного статусу релігіїЯк уже відзначалося, функції, роль релігії, церкви, їхній "соціальний простір" дії - це величини історично змінні. В релігієзнавстві процес зміни обсягу функціонального впливу релігії, релігійних організацій на суспільство, його структурні елементи характеризується поняттями "сакралізація" і "секуляризація". Поняття "сакралізація";відображає процес розширення сфери функціонального впливу релігії, церкви на суспільство, поширення релігійного санкціонування на соціальні інститути, відносини, форми суспільної та індивідуальної свідомості, поведінку і діяльність людей. Відтак йдеться про розширення "соціального простору" дії функцій релігії в суспільстві. Зазначимо, що сакралізація в історичному контексті розвитку суспільства має чітку тенденцію до звуження. Вияв цієї тенденції є неоднозначним. І нині спостерігається сакралізація суспільного й індивідуального життя в окремих державах. Не буде перебільшенням сказати, що процес сакралізації знаходиться Розділ IV. Суспільствознавче витлумачення феномену релігії в прямій залежності від суспільної потреби в релігійному санкціонуванні. Помітною є тенденція, що з розвитком суспільства сфера впливу релігійних організацій на політичні, економічні та інші його структурні елементи звужується. Ця тенденція тією чи іншою мірою характерна для всіх релігій, хоч тут і є певні винятки. Зокрема, мається на увазі іслам. В ньому немає чіткої церковної структури, однак релігійний вплив наявних мусульманських інституцій на життя суспільства, а тим більше віруючої людини є ще значним і в наш час. Поняття "секуляризація";характеризує процес (об'єктивного чи суб'єктивного) звуження сфери функціонального впливу релігії, церкви на життя суспільства, індивіда, звільнення їх життєдіяльності від релігійно-церковного санкціонування. Якщо одні відомі релігієзнавці причини секуляризації пов'язують із структурною диференціацією суспільних інститутів, що веде до відокремлення релігії, церкви від держави, політики, права, моралі (Т.Парсонс), то інші вбачають їх в релігійному плюралізмі, "приватизації релігії-", свободі совісті, соціальних конфліктах (Р.Белла, Д.Мартін), а також пов'язують секуляризацію з роллю суб'єктивного фактору, соціальним прогресом взагалі(Д.Угринович). Щодо практичного вияву, то секуляризація (в історичному контексті) супроводжується такими явищами, як експропріація церковних земель, відокремлення церкви від держави, звільнення сфери освіти і права від диктату церкви. У сфері культури - це усунення релігійних сюжетів з мистецтва, автономізація науки, яка в свою чергу активно впливає на секулярну перспективу. Можна вести мову про секуляризацію суспільства, соціальних структур (об'єктивна секуляризація), а також про секуляризацію індивідуальної, групової свідомості (суб'єктивна секуляризація). В узагальненому вигляді її можна розглядати на трьох рівнях: 1) як процес витіснення релігії і релігійних інститутів із соціального життя (це описується поняттям "лаїцизація"); 2) як зменшення функціонального впливу релігії на окремих людей (ослаблення культової активності, втрата віри в окремі догми, релігійні принципи, відмова від певних релігійних орієнтирів); 3) як зміни в змісті окремих компонентів релігій (віровчення, культу), що постають як наслідки суспільного прогресу взагалі. Таким чином, секуляризація як процес, з одного боку, проявляється у звільненні "сегментів" життя суспільства та людини від опіки релігійних інститутів і символів, а з іншого - як спрямування їхнього інтересу до "свого власного світу", до своєї внутрішньої сутності. Підводячи підсумок проведеного категоріально-понятійного осмислення релігії саме як суспільно-функціонуючого явища, визначення її функціональних можливостей, відзначимо, що це дає можливість з'ясувати її сутність, роль і Тема 20. Функціональність релігії
|
місце в житті соціуму, особистості, історичну й соціальну зумовленість суспільно-екзистенціального простору функціональної дії всього релігійного комплексу.
