ПОКАЗНИКИ БУДІВНИЦТВА СВЕРДЛОВИН

 

3.1. Основні складові процесу будівництва свердловин

 

Будівництво свердловин включає в себе такі етапи:

1. Підготовчі роботи, виконані до будівництва вишки і монтування обладнання (розчищення площі; планування, риття траншей, прокладання водопроводу і т. п.);

2. Вишкомонтажні роботи (будівництво або перетягування вишки, монтування бурового обладнання, встановлення його на фундамент);

3. Підготовчі роботи до буріння (обкатування змонтованого обладнання, оснастка талевої системи і т. д.);

4. Буріння та кріплення свердловини (проходження стовбура, вимірні роботи, спуск в свердловину обсадних колон та їх цементування);

5. Випробування свердловин на продуктивність;

6. Демонтування обладнання (розбирання вишки, роз'єднання блоків обладнання, підготовка його до перетягування на новий об'єкт).

Розподіл цих процесів у часі відображає виробничий цикл будівництва свердловини (Т_ц.)

 

, (3.1)

 

деТ_п. Т_вм., Т_п.б., Т_б.к., Т_в., Т_д. –тривалість, відповідно, підготовчих робіт до вишкобудування та монтування обладнання, вишкомонтажних робіт, підготовчих робіт до буріння, буріння та кріплення свердловини, її випробування, демонтування обладнання.

Тривалість етапу буріння та кріплення (Т_б.к.)

 

, (3.2)

 

де t_пр. – продуктивний час буріння,

 

, (3.3)

 

де t_м.б. – час на механічне буріння;

t_СПО– час на спуско-підіймальні операції та нарощування бурильної колони;

t_кр. – час на кріплення свердловини;

t_доп.– час на підготовчо-допоміжні роботи (заміна долота, перевірка і заміна вибійних двигунів, приготування та обважнення промивальних рідин, вимірні роботи тощо;

t_р.– час на ремонтні роботи в період буріння та кріплення (проведення профілактики обладнання, ліквідація несправностей, які виникли в період буріння та кріплення);

t_ус. – час на ліквідацію ускладнень, які виникли з геологічних причин;

t_нп. – непродуктивний час буріння,

 

, (3.4)

 

де t_а. – час на ліквідацію аварій;

t_орг.п. – витрати часу із-за простоїв з організаційно-технічних причин.

При проектуванні балансу календарного часу будівництва свердловини встановлюють нормативну тривалість циклу.

При аналізі балансу необхідно розглянути співвідношення затрат продуктивного і непродуктивного часу.

Баланс календарного часу та його окремі елементи служать основою для визначення швидкостей буріння, які відображають темпи будівництва свердловини.

1. Середня механічна швидкість проходження по свердловині (м/год.)

 

, (3.5)

 

де L_{c .} довжина стовбура свердловини, м.

2. Середня рейсова швидкість проходження по свердловині (м/год.)

 

, (3.6)

 

3. Технічна швидкість буріння визначається як відношення довжини стовбура свердловини до продуктивного часу (м/ст.-міс.)

 

, (3.7)

 

де 720 – тривалість одного станко-місяця буріння (30 дн.х24 год.), год.

Технічна швидкість залежить в основному від ступеня досконалості застосовуваних технології та техніки буріння, природних умов, кваліфікації бурової бригади. Цей показник використовують для порівняльної оцінки ефективності нової техніки або нової технології буріння, а також для співставлення ефективності технології буріння і ступеня досконалості виконання основних видів робіт у різних бурових бригадах, оснащених однаковою технологією.

Головні резерви збільшення технічної швидкості – вдосконалення технології і техніки буріння, освоєння прогресивних прийомів виконання основних операцій, підвищення кваліфікації персоналу.

Нормативну технічну швидкість буріння визначають із врахуванням продуктивних затрат часу з діючими нормами.

4. Комерційна швидкість буріння визначається як відношення довжини стовбура свердловини до календарного часу буріння (в м/ст.-міс).

 

, (3.8)

 

де Т_к.б. – календарний час буріння.

Комерційна швидкість характеризує загальний темп буріння та кріплення свердловини і залежить від таких основних факторів:

а) природних умов (глибина буріння, міцність порід, складність геологічного розрізу);

б) стану технічної озброєності і прогресивності технології буріння (поєднання способів буріння, застосовуваного обладнання, долота, вибійних двигунів, промивальних рідин, засобів механізації, режимів буріння);

в) ступеня організації виробництва (стан господарств, які обслуговують буріння, чіткість і злагодженість їх роботи, організація матеріально-технічного постачання, оперативного управління буровими роботами); стан організації робіт відображається на розмірі втрат робочого часу;

г) кваліфікації кадрів; наявність кваліфікованих кадрів дозволяє скоротити втрати часу, зменшити його затрати на ліквідацію аварій та ускладнень, підвищити технічну швидкість буріння.

Підвищення комерційної швидкості вимагає скорочення непро­дуктивного часу, зменшення абсолютних затрат продуктивного часу прискоренням проведення операцій.

Розрізняють планову, нормативну і фактичну комерційну швидкість. Планову швидкість затверджують буровому підприємству залежно від фактично досягнутої в базисному році і з врахуванням скорочення непродуктивних затрат за рахунок використання досконалішої техніки і технології, покращення організації виробничого процесу, дисципліни та кваліфікації персоналу.

При розрахунку нормативної швидкості враховують суму продуктивних затрат часу за діючими нормами і затратами часу на проведення ремонту обладнання в період буріння та кріплення.

Планова комерційна швидкість завжди менша від нормативної швидкості.

Фактичні швидкості буріння розраховують із врахуванням дійсної довжини стовбура і дійсного балансу часу буріння.

5. Циклова швидкість буріння – це відношення довжини стовбура свердловини до тривалості циклу будівництва свердловини (м/ст.-міс.)

 

, (3.9)

 

де Т_ц. – тривалості циклу будівництва свердловини.

Циклова швидкість характеризує загальний рівень техніки, технології та організації виробничого процесу в буровому підприємстві, його взаємодії з субпідрядними організаціями (геофізична служба, тампонажна контора, будівельні підрозділи, транспортні управління та ін.). Від цієї швидкості залежить кількість свердловин, які протягом року будуть передані замовнику.