ЗАЯВА щодо недопустимості змін до Конституції в частині, яка стосується прав територіальних громад

Фаза: Обговорення і внесення змін триває до 2014-07-09 23:29 | Сфера: Конституційні права територіальних громад | Автор: Віктор Католик

Вважаємо неприпустимим кулуарне просування змін до Основного Закону.

Наша Конституція, з часу її прийняття у 1996 році, була визнана світовою спільнотою однією з найкращих. І впродовж усіх років незалежності найбільшою проблемою були не вади Основного Закону країни, а його тотальне невиконання.

Таке ургентне бажання змінити Конституцію аргументується необхідністю здійснити децентралізацію влади. Але при цьому замовчується той факт, що для децентралізації влади і передачі повноважень на місця необхідно лиш виконати діючу Конституцію, зокрема ст.140-143, Цивільний кодекс та Європейську Хартію місцевого самоврядування.

Нас переконують, що завдяки змінам до Конституції більше прав отримає не президент чи парламент, а носій влади – народ та органи місцевого самоврядування. Але, в дійсності, все якраз навпаки. Нова редакція Конституції позбавляє народ конституційного права на пряме народовладдя, регламентоване статтями 140-143. Підміняючи первинні територіальні громади адміністративно-територіальними одиницями, які підконтрольні виключно владі зверху, автори конституційних змін унеможливлюють безпосередню участь громади в управлінні державою. Тож так звана децентралізація радше схожа на узурпацію влади чиновниками і посилення владної вертикалі, аніж на подальший демократичний розвиток країни.

Головна небезпека пропонованих змін полягає у фактичній ліквідації первинного елемента місцевого самоврядування – територіальної громади як історично-сформованої спільноти людей, які проживають в місті/селі/селищі, мають спільні інтереси, визначений законом правовий статус і є суб’єктом права власності. Натомість, внаслідок підміни понять, громада визначається як адміністративно-територіальна одиниця, яка включає один або декілька населених пунктів, а також прилеглі до них території. Таким чином, переривається історичний зв’язок між поколіннями, а поняття «громада» постає штучним аморфним утворенням, яке виникло в результаті адміністративно-територіального поділу.

На думку авторів, конституційна реформа необхідна тому, що модель місцевого самоврядування перехідного періоду значною мірою вичерпала свої функціональні можливості. Але це при тому, що дана модель так і не була реалізована на практиці. Більше того, автори чомусь вирішили, що зазначена у Конституції модель громадянин — громада — держава була всього лиш моделлю перехідного періоду, а не тисячолітньою традицією українського народу.

У пропонованих змінах до 140-ї статті зникає право територіальної громади здійснювати свою владу безпосередньо.

Стаття 142 Конституції гласить: "Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад."

На виконання цієї статті Основного Закону повинен бути механізм утворення територіальних громад - юридичних осіб публічного права та оформлення ними права власності на належне їм майно.

Такий механізм на сьогодні відсутній. Натомість, у запропонованих змінах до Конституції, замість "власності територіальних громад" з'являється поняття "комунальної власності громад", а сам термін "громади" означає лише назву адміністративно-територіальної одиниці.

Пропоновані зміни до ст. 143-ї позбавляють український народ права на свою законну власність - національне багатство, оскільки вже не територіальні громади безпосередньо, або через створені ними органи місцевого самоврядування, управляють комунальним майном, землею, ресурсами, а лише органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, чиї повноваження планується обмежити відповідними повноваженнями представників Президента України. Тобто долю спільного майна визначатимуть виключно депутати та представники центральної влади, що на практиці, як ми знаємо, перетворюється на звичайний грабунок украïнського народу. Тому можна уявити собі масштаби розкрадань, якщо усунути з правового поля справжнього власника національного багатства – народ.

Зміна статті 143-ї Конституції України на манер російської, з вилученням права громади на безпосереднє управління своïм майном, взагалі виглядає цинічним кроком в умовах військовоï агресіï сусідньої держави.

Навіть з поверхневого аналізу стає зрозумілим - про жодну реальну децентралізацію не йдеться. Це лише мімікрія системи, яка насправді хоче повністю вихолостити принципи народовладдя, закладені в чинній редакції Основного Закону.

Якщо ми вибрали європейський шлях розвитку, тоді чому уподібнюємо нашу Конституцію до російської? Адже тільки у Росії народ позбавлений права на пряме народовладдя, в той час, як усі європейські конституції та Європейська Хартія місцевого самоврядування ревно обстоюють це право.

Ми закликаємо не міняти Конституцію, а навпаки – виконати чинну: усунути перешкоди для нормальноï роботи територіальних громад власників та запровадити відповідні законодавчі механізми на виконання діючих статей Основного Закону, які би забезпечили реалізацію народом свого права на безпосереднє народовладдя та володіння майном у відповідності до чинної Конституції України та Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Майдан подарував українцям безцінний практичний досвід народовладдя, породив справжнє громадянське суспільство, яке тепер не бажає миритися зі свавіллям можновладців, відкрив можливість взяти владу в свої руки і брати активну участь у керівництві своєю державою.

Саме це і є зміною системи влади і справжньою євроінтеграцією, за яку стояв Майдан.

http://nr.org.ua/posts/zayava-shhodo-nedopustymosti-zmin-do-konstytuciyi-v-chastyni-yaka-stosuyetsya-prav-terytorialnyx-gromad