Часть IV. дошкольный и младший школьный возраст. 2) скласти карту стилю класу (визначити місце кожного учня з пев­ним стилем у класі, проаналізувати

2) скласти карту стилю класу (визначити місце кожного учня з пев­ним стилем у класі, проаналізувати, які пари при цьому утворю­ються);

3) визначити, які стилі утворюють усереднений стиль класу (доміну­ють);

4) виявити, хто з учнів не відповідає стилю більшості;

5) визначити стиль викладання вчителя і зазначити випадки конф­лікту зі стилями навчання учнів;

6) виявити орієнтацію навчальних матеріалів (підручників, посібників, роздаткових матеріалів тощо) та випадки конфлікту зі стилями на­вчання учнів;

7) оцінити глибину конфліктів між навчальними стилями учнів, серед­нім стилем класу, стилем викладання вчителя і орієнтацією навчального матеріалу.

Учні, які мають конфлікти в одній або двох сферах, становлять групу помірного ризику. Учні, стиль яких відрізняється і від середнього сти­лю класу, і від стилю вчителя, і від стилю авторів посібників, використо­вуваних у навчанні, перебувають під серйозною загрозою;

8) виявити методи включення учнів групи ризику в навчальний про­цес шляхом:

- адаптації завдань усередині класу;

- творчого використання можливостей роботи в малих групах, ство­рення можливості вибору завдань;

- індивідуальних домашніх завдань;

- консультування учнів.

Психологія вчителя

Центральною ланкою в усій педагогічній діяльності є особистість учителя.

Одним із великих фахівців у галузі вивчення психології вчительської праці й особистості вчителя є А. Маркова

На мій погляд, базовою психологічною вимогою до особистості педагога є любов до дітей. Без цієї умови педагогічна діяльність як така не буде повноцінною. Діти дуже чуйні до того, як до них ставляться. Нелюбов з боку вчителя в остаточному підсумку породжує нелюбов з боку учнів, і тоді не тільки виховання, а й нормальне навчання стане неможливим (за висловлюванням Ксенофонта, «ніхто не може нічому навчитись у людини, яка не подобається»).

Наступною найбільш важливою вимогою до особистості вчителя є наявність спеціальних знань у тій сфері, в якій він навчає дітей, і знань психолого-педагогічного характеру (закономірностей вікового розвитку організму й особистості дитини, володіння різноманітними педагогічними прийомами тощо).

Професійна компетентність педагога складається з багатьох параметрів. Нижче наведена психологічна карта оцінки педагогічної діяльності вчителя (за А. Марковою), в якій автор виділяє три основних блоки:

· педагогічну діяльність;

· педагогічне спілкування;

· особистість учителя.

Необхідні характеристики, якими повинен володіти педагог:

Педагогічна ерудиція - загальний запас сучасних знань і способів, якими ці знання можна ефективно передати.

Педагогічне цілепокладання - потреба у плануванні своєї праці й уміння виробити сплав із цілей суспільства та своїх особистих цілей.

Педагогічне мислення - виявлення посеред зовнішніх, незаданих, прихованих властивостей педагогічної дійсності в ході порівняння та класифікації ситуацій причинно-наслідкових зв'язків.

Практичне педагогічне мислення - аналіз конкретних ситуацій з використанням теоретичних закономірностей і прийняття на їх основі педагогічних рішень.

Педагогічна інтуїція - швидке, одномоментне ухвалення педагогічного рішення з урахуванням передбачення подальшого розвитку ситуації без розгорнутого усвідомленого аналізу.

Педагогічна імпровізація - знаходження несподіваного педагогічного рішення.

Педагогічний такт - почуття розумної міри на основі співвіднесення задач, умов, можливостей учасників спілкування. Такт - це вибір і здійснення такого заходу педагогічного впливу, що заснований на ставленні до особистості дитини як головної цінності. Педагогічний такт - це одна з форм реалізації педагогічної етики.

Педагогічна емпатія - розуміння учня, що спирається на аналіз його особистості, емоційне співпереживання й відгук на його почуття.

Педагогічна творчість - пошук і знаходження нового в педагогічній діяльності.

У цілому ж до інтегральних характеристик особистості вчителя можна віднести: педагогічні здібності, характер і спрямованість особистості, психічні стани..

До більш відокремлених педагогічних здібностей відносять здатності:

· бачити й відчувати, чи розуміє учень досліджуваний матеріал, установлювати ступінь і характер такого розуміння;

· самостійно підбирати навчальний матеріал, визначати оптимальні засоби та методи навчання;

· по-різному викладати, доступно пояснювати той самий матеріал, щоб забезпечити його розуміння та засвоєння всіма учнями;

· будувати навчання з урахуванням індивідуальності учнів;

· правильно будувати урок, удосконалюючи свою викладацьку майстерність;

· передати свій досвід іншим учителям і вчитись на їхньому прикладі;

· самонавчання;

· формувати в учнів потрібну мотивацію та структуру навчальної діяльності;

· вселяти в людину впевненість, заспокоювати її, стимулювати до самовдосконалення;

· знаходити потрібний стиль спілкування;

· викликати до себе повагу з боку вихованців, користуватись неформальним визнанням з їхнього боку.

 

 

Підзапис:

Величезне значення у процесі навчання й виховання має стиль взаємодії та спілкування вчителя з учнями. Тут можна виділити дві основні позиції:

«Закрита позиція» - це знеособлена, підкреслено об'єктивна манера викладання, відсутність власних суджень і думок.

«Відкрита позиція» характеризується відмовленням від власного педагогічного всевідання та непогрішності, відкриттям свого досвіду учням.

Вибір тієї чи іншої позиції багато в чому залежить від загального рівня особистої психологічної свободи вчителя. Перша позиція може використовуватись просто для маскування якогось «страху», наприклад, у починаючих учителів. Як правило, учителі, які мають достатній досвід роботи й високий ступінь особистісної самореалізації, прагнуть до другої позиції.

Підзапис:

Серед необхідних комунікативних умінь учителя відзначають:

· уміння управляти своєю поведінкою;

· уміння спостерігати та переключати увагу;

· уміння соціальної перцепції («читання по обличчю»);

· емпатію - уміння не тільки бачити, а й розуміти, співпереживати;

· хороші навички мовного спілкування.

Комунікативні здібності педагога піддаються розвитку. Добрі результати в їх формуванні дають соціально-психологічний тренінг і тренінг педагогічних умінь.

Висновки про взаємодію педагога з учнями можна будувати на основі аналізу:

· результатів засвоєння знань (рівень засвоєння, перспективне й оперативне значення цього засвоєння);

· результатів засвоєних способів і прийомів розумової діяльності;

· характеристики ставлення учнів до предмета;

· відносин між учнями й між учнями та педагогом;

· загальної оцінки уроку з погляду навчання, розвитку й виховання учнів.

У цілому в діяльності педагога виділяють такі основні функції:

Інформаційну - точність, логічність подачі інформації, уміння виділяти головне, доступність інформації й опора на наявний досвід, зв'язок інформації із практикою й уміння прогнозувати засвоєння матеріалу учнями.

Перцептивну - уміння сприймати психічний стан учнів і «бачити» особистість учня.

Комунікативну - включає стиль спілкування, педагогічний такт, характеристики мови, експресивні якості, контакт із класом.

Організаторську - організація учителем власної діяльності та пізнавальної діяльності учнів.

Розвивальну - робота з формування й розвитку прийомів і способів розумової діяльності учнів, їхньої особистості та колективу.

Контролюючу - різні способи контролю засвоєння інформації, об'єктивність оцінок, навчання самоконтролю.

Реалізація на практиці всіх цих функцій одночасно - досить складна задача. Саме тому за рівнем психічної напруженості праця шкільного вчителя й займає друге місце після роботи авіадиспетчера.

Таким чином, для ефективної професійної діяльності в галузі навчання й виховання необхідні: по-перше, добра підготовка, по-друге, постійне самовдосконалення.

Професійно обумовлені вимоги до вчителя в педагогіці виражаються термінами "професійна придатність” і "професійна готовність”. Під професійною придатністю розуміють сукупність психічних і психофізіологічних особливостей людини, які необхідні для досягнення успіху в обраній професії. Під професійною готовністю – психологічну, психофізіологічну, фізичну готовність (тобто професійну придатність) та науково – теоретичну і практичну підготовку педагога.

Педагог повинен ставити перед вихованцем посильні і розумно сформульовані вимоги з метою його подальшого розвитку, тобто здійснювати педагогічний вплив гуманістичного, а не авторитарного характеру. Гуманістична спрямованість особистості вчителя означає ставлення до дитини як до найвищої цінності, а авторитарна – зверхність над учнями.

Підзапис:

Показниками високого рівня сформованості педагогічної культури слід вважати

- гуманістичну спрямованість особистості педагога;

- психолого-педагогічну компетентність і розвинуте педагогічне мислення;

- освіченість у галузі предмета, який учитель викладає, і володіння педагогічними технологіями;

- досвід творчої діяльності, уміння обґрунтувати власну педагогічну діяльність як систему (дидактичну, виховну, методичну);

- культуру професійної поведінки (педагогічного спілкування, мови, зовнішнього вигляду).

Формування позитивного іміджу вчителя – як приклад для класу є культура зовнішнього вигляду.Це його невід’ємна частка, вона виконує професійну функцію: сприяє вихованню художньо-естетичних смаків учнів та гармонійно уособлює професійну діяльність вчителя.

Поведінка вчителя має бути емоційно стабільною, оскільки учні дуже чутливі до зміни настрою, почуттів. Зайве занепокоєння вчителя якоюсь проблемою знаходить своє відображення в зміні емоційного настрою учнів. Педагогу варто ознайомитись із прийомами аутотренінгу та викорис­товувати їх з метою вмілого керування власними емоціями та фізичним станом свого організму.
Вчитель має проявляти тактовність у спілкуванні. Він повинен володіти знаннями психолого- педагогічної характеристики класу,типу темпераменту учнів,який переважає у класі і учнів зокрема,тому співпраця вчителя з шкільним психологом необхідна. Володіння інформацією про соціальний паспорт класу (діти сироти,інваліди,позбавлені батьківського піклування,діти з малозабезпечених сімей та які опинилися у складних життєвих обставинах) необхідне у відношенні вчителя до учнів.

Відомо,що естетичні смаки та моральні якості молодні на сучасному етапі фрмуються переважно під впливом стихійних факторів суспільного оточення. Одна з найактуальніших проблем пов’язана із впливом інформаційних засобі комунікації на психіку і свідомість учнів.Адже інформація,яка містить елементи насильства,жорстокості,агресії,формує відповідні моральні якості,естетичні смаки,які моделюють поведінку підростаючого покоління.Останнім часом серед учнів стало популярним розповсюдження відео та фото зображень за допомогою мобільного зв’язку із насильницьким змістом:побиття однолітків, різноманітні форми приниження,так званого буллінгу(хуліган,забіяка).

Виходячи з вище зазначеного необхідно формувати у підростаючого покоління звички цивілізованого спілкування дотримуючись правил та поважаючи свободу оточуючих.

 

Часть IV. дошкольный и младший школьный возраст

В. В. Лебединский

КЛАССИФИКАЦИЯ ПСИХИЧЕСКОГО

ДИЗОНТОГЕНЕЗА....................................................................................................

Г. Е. Сухарева

ГРУППИРОВКА ПСИХОПАТИЙ..........................................................................

Л. В. Занков

ОЧЕРКИ ПСИХОЛОГИИ. ■

УМСТВЕННО ОТСТАЛОГО РЕБЕНКА...............................................................

Р. Е. Левина

АВТОНОМНАЯ РЕЧЬ В НОРМАЛЬНОМ

И ПАТОЛОГИЧЕСКОМ РАЗВИТИИ РЕБЕНКА.............................................

Р. Заззо

ГРУППОВОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ УМСТВЕННОЙ ОТСТАЛОСТИ...............

В. А. Новодворская

ОСОБЕННОСТИ ИГРОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

УМСТВЕННО ОТСТАЛЫХ ДЕТЕЙ......................................................................

Д. Н. Исаев

ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНЫЙ ДИАГНОЗ ПСИХИЧЕСКОГО НЕДОРАЗВИТИЯ У ДЕТЕЙ...................................................................................

И. Ф. Марковская

ПРОГНОСТИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ КОМПЛЕКСНОГО КЛИНИКО-НЕЙРОПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ.....................

Т. П. Симеон, М. М. Модель, Л. И. Гальперин

ШИЗОФРЕНИЯ..............................................................................................................

Т. П. Симеон

НАЧАЛЬНЫЕ СИМПТОМЫ ШИЗОФРЕНИИ РАННЕГО ВОЗРАСТА.........

A. И. Чехова

НАЧАЛЬНАЯ СТАДИЯ И РАННЯЯ ДИАГНОСТИКА ШИЗОФРЕНИЧЕСКОГО ПРОЦЕССА У ДЕТЕЙ.................................................

С. С. Мнухин, А. Е, Зеленецкая, Д. Н. Исаев

О СИНДРОМЕ «РАННЕГО ДЕТСКОГО АУТИЗМА», ИЛИ СИНДРОМЕ КАННЕРА, У ДЕТЕЙ...............................................................

Д. И. Исаев, В. Е. Каган

АУТИСТИЧЕСКИЕ СИНДРОМЫ У ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ: МЕХАНИЗМЫ РАССТРОЙСТВ ПОВЕДЕНИЯ....................................................

К. С. Лебединская

ТЕРАПИЯ РАННЕГО ДЕТСКОГО АУТИЗМА......................................................

B. В. Лебединский

АУТИЗМ КАК МОДЕЛЬ ЭМОЦИОНАЛЬНОГО

ДИЗОНТОГЕНЕЗА.......................................................................................................

Е. С. Иванов

СПОРНЫЕ ВОПРОСЫ ДИАГНОСТИКИ

РАННЕГО ДЕТСКОГО АУТИЗМА..........................................................................

Л. Гезелл

АУТИСТИЧЕСКОЕ, ПСИХОТИЧЕСКОЕ И ДРУГИЕ

ФОРМЫ НАРУШЕННОГО ПОВЕДЕНИЯ............................................................

Т. Питерс

УМСТВЕННАЯ ОТСТАЛОСТЬ ПРИ АУТИЗМЕ.

ПРОБЛЕМА ПОНИМАНИЯ ЗНАЧЕНИЙ............................................................

С. Миллер

ВЛИЯНИЕ НА ИГРУ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ И СОЦИАЛЬНЫХ РАЗЛИЧИЙ,

Т, П. Симеон, М. М. Модель, Л. И. Гальперин

ЭКЗОГЕННО ОБУСЛОВЛЕННЫЕ ПОГРАНИЧНЫЕ ФОРМЫ.....................

Г. Е. Сухарева

ПРЕИМУЩЕСТВЕННЫЕ ДЛЯ ДЕТСКОГО ВОЗРАСТА ПСИХОГЕННЫЕ РЕАКЦИИ......................................................................

М. И. Лапидес

КЛИНИКО-ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ДЕПРЕССИВНЫХ СОСТОЯНИЙ У ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ........

А. И. Гольбин

НАРУШЕНИЯ СНА И БОДРСТВОВАНИЯ У ДЕТЕЙ

ПРИ РАЗЛИЧНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ И АНОМАЛИЯХ...................

Ю. Ф. Антропов, Ю. С. Шевченко

КЛИНИКО-ПАТОГЕНЕТИЧЕСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ ПРИВЫЧНЫХ ДЕЙСТВИЙ................................

А. И. Захаров

ПАТОГЕНЕЗ НЕВРОЗОВ У ДЕТЕЙ..........................................................

О. В. Протопопова

МОТОРИКА И ПСИХООРТОПЕДИЯ......................................................

А. Фрейд

ПРИМЕРЫ ИЗБЕГАНИЯ ОБЪЕКТИВНОГО НЕУДОВОЛЬСТВИЯ

И ОБЪЕКТИВНОЙ ОПАСНОСТИ

(предварительные стадии защиты).........................................................

А. Фрейд

ИНФАНТИЛЬНЫЕ ПРЕДВАРИТЕЛЬНЫЕ СТУПЕНИ

БОЛЕЕ ПОЗДНИХ ЗАБОЛЕВАНИЙ.

РАЗВИТИЕ ПОЛОВОЙ ИДЕНТИФИКАЦИИ.........................................

БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК..............................-...;........................