Інвестиції, їх види та характеристика

Забезпечення стабільності функціонування підприємства, підви­щення конкурентоспроможності його продукції, зміцнення позиції на ринку значною мірою визначаються ефективністю здійснюваних ним інвестицій.

Інвестиції – це види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Процес вкладання капіталу називають інвестуванням, а юридич­них і фізичних осіб, що його здійснюють, -- інвесторами.

З метою обліку, аналізу, планування і контролю використання ін­вестиції класифікують за певними ознаками.

Залежно від об'єкта вкладання коштів розрізняють інвестиції ре­альні й фінансові.

Реальні інвестиції – це вкладення капіталу в різні сфери діяльнос­ті й галузі народного господарства з метою відтворення реальних ма­теріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називають виробничими інвестиціями, або капітальними вкла­деннями.

Фінансові інвестиції – це вкладення капіталу для придбання цін­них паперів, що випускаються підприємствами або державними й місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або процентів.

За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі й непрямі.

Прями інвестиції – це вкладення коштів в певні об'єкти інвесту­вання безпосередньо інвестором без залучення фінансових посеред­ників (інвестиційних компаній і фондів).

Непрямі інвестиції – це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об'єкти інвестування із залученням фінансових посередни­ків. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску і розміщен­ня власних цінних паперів об'єднують кошти індивідуальних інвес­торів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від цих інвестицій дохід посередники роз­поділяють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладе­них ними коштів.

За термінами інвестування розрізняють коротко- та довгостро­кові інвестиції.

За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють інвес­тиції приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватними називають інвестиції, які здійснюють громадяни та підприємства недержавної форми власності.

Державними називають інвестиції, які здійснює держава в особі уряду і державних підприємств.

Іноземними інвестиціями називають усі види цінностей, які вклада­ють іноземні інвестори в об'єкти інвестування на території України.

Спільні інвестиції здійснюють інвестиційні фонди і компанії. Дже­релом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фонда­ми та компаніями.

За регіональною ознакою розрізняють інвестиції внутрішні та зов­нішні.

Внутрішні інвестиції – це вкладення інвесторами капіталу всере­дині країни, зовнішні – за її межами.

Формування інвестиційних ресурсів підприємство здійснює за раху­нок як власних, так і залучених коштів.

До власних джерел фінансування капітальних вкладень підприєм­ства належать внески засновників підприємства; акумульовані амор­тизаційні відрахування; кошти створених на підприємстві фінансо­вих резервів і фондів; кошти, отримані від реалізації непотрібного майна; доходи, отримані від продажу цінних паперів, придбаних на фінансовому ринку; доходи, отримані від здачі майна в оренду, то­що. До залучених джерел фінансування капіталовкладень підприєм­ства належать кошти, отримані від розміщення на фінансовому рин­ку власних цінних паперів (акції, облігації), довготермінові кредити банків, інвестиції іноземних партнерів у створення спільних підпри­ємств.

Користування зовнішніми джерелами довготермінового фінансу­вання потребує від підприємства певних витрат. Так. випуск і продаж цінних паперів підприємства потребує витрат на їх випуск і оплату по­слуг фінансових посередників за їх розміщення на фінансовому ринку, у подальшому -- виплату дивідендів акціонерам і процентів власни­кам облігацій.

Залучення банківських позик пов'язане з необхідністю повернення основних сум боргу з виплатою процентів за користування кредитом.

Для державних підприємств джерелами фінансування капітало­вкладень можуть бути також кошти державного і місцевого бюдже­тів, державних позабюджетних благодійних фондів.

Формування структури джерел фінансування капіталовкладень залежить від дії багатьох факторів, таких як діюча система оподат­кування підприємств; темпи зростання обсягів реалізації продукції підприємства, їх стабільність; структура активів підприємства; стан ринку капіталів; кредитна політика національного банку країни та ін.

Вибір оптимальної структури джерел фінансування інвестицій має дуже важливе значення, оскільки дає змогу підприємству мінімізувати витрати на залучення капіталу, знизити ризик втрати платоспроможності й запобігти банкрутству.