Вихідні дані для проектування СП

Для проектування складального пристосування необхідні:

- креслення об'єкта складання й вхідних вузлів;

- технічні вимоги (ТУ) на складання та поставку вхідних деталей і вузлів (карта поставки);

- схема складання й інші директивні технологічні матеріали (ДТМ);

- схема базування, конструктивно-силова схема СП, директивний технологічний процес тощо.;

- технологічний процес складання;

- програма випуску виробів, N;

- технічне завдання на проектування;

- альбоми креслень уніфікованих, стандартизованих елементів СП і типових компонувань пристосувань залежно від призначення об'єкта складання;

- засоби, що забезпечують механізацію процесу складання, номенклатура застосовуваного інструмента й устаткування.

Без ретельного вивчення креслень і ДТМ неможливо спроектувати оптимальної конструкції складальне пристосування. Варто вказати на вплив програми випуску на конструктивні особливості СП. Якщо задана програма відповідає дрібносерійному виробництву, то всі операції зборки, як правило, ведуться в одному пристосуванні, Збільшення N робить економічно доцільним застосування операційних пристосувань, що значно спростить пристосування для загального складання, особливо агрегату.

 

Порядок розробки технічних умов (технічного завдання)

 

В умовах виробництва конструктор СП одержує завдання на проектування від технолога, що розробили технологічний процес, а в навчальному проекті студент зобов'язаний виконати дану роботу на самому початку курсового (дипломного) проектування самостійно, погоджуючи з керівником проекту.

Технічні умови (ТУ) установлюють, в основному, вихідні параметри проектованих засобів оснащення процесів складання: наявність і положення складальних баз, положення об'єкта складання в просторі, ступінь заданої точності, металоємність, ступінь уніфікації й нормалізації, умови підходів при зборці, вимоги по співвісності отворів, термообробці й покриттям тощо.

При проектуванні СП для складання вузлів і дрібних агрегатів звичайно обмежуються ТУ. При проектуванні стапелів, стендів, засобів механізації й автоматизації розробляють технічне завдання (ТЗ), що визначає більше широкий обсяг пропонованих до проектованого оснащення вимог.

Якщо призначення пристосування студентові визначає завдання на курсовий (дипломний) проект, то інші умови ТЗ він зобов'язаний конкретизувати й обґрунтувати, використовуючи матеріали лекцій, лабораторних робіт і досвід базового підприємства, із чим він знайомить у період виробничої практики.

Виходячи з конструктивно-технологічних особливостей об'єкта зборки й призначення пристосування, студент установлює наступні пункти ТЗ і погоджує їх з керівником:

- основні складальні бази, які повинні бути використані при складанні;

- положення вузла, що складається (агрегату) у СП, вказівки, які деталі повинні фіксуватися при складанні;

- заданий ступінь точності складання по аеродинамічному контурі й стикових розніманнях;

- способи закладки вузлів й їхнє базування в СП, необхідність переміщення й способи виїмки із пристосування;

- необхідність механізації й автоматизації робіт у СП, що можливо вмонтувати в пристосування (свердлильні головки типу СПА, клепальні скоби тощо);

- способи контролю точності виготовлення вузлів, пристосування і його монтажу на ділянці складання (застосування шаблонів, макетів, еталонів, оптичних і лазерних засобів тощо);

- вимоги до оргоснастки СП (робочим площадкам, трапам, сходам, підводам засобів висвітлення й енергопостачання);

- спеціальні вимоги (по техніці безпеки, температурному режиму, вологості, умовам монтажу й т.п.).

Уточнення ТУ (ТЗ) студент робить у ході проектування СП на консультаціях з керівником проекту. Ретельно пророблені ТУ (ТЗ) скоротять строки й трудомісткість проектування.

У виробничих умовах ТЗ узгоджується із провідним технологом, начальником конструкторського бюро (КБ) і затверджується начальником відділу, що займається проектуванням даного оснащення.

На технічно складне й відповідальне оснащення ТЗ затверджується головним технологом підприємства (головним фахівцем).

Технічне завдання є документом, що визначає основні вимоги, якими зобов'язаний керуватися конструктор-розроблювач оснащення. ТЗ варто розробляти у всіх випадках поза залежністю від підстави проектування.