Вікові особливості та основи гігієни будови і функцій системи травлення

 

Травна система складається з органів, які здійснюють механічну та хімічну переробку їжі, перетравлювання харчових продуктів на продукти живлення, всмоктування цих продуктів, а також виведення утворених шлаків.

Жіноче молоко, що має в своєму складі оптимальну кількість речовин, необхідних для розвитку дитини, є основним продуктом харчування на першому році життя.

У цьому період переважає мембранне і внутрішньоклітинне (по типу піноцитозу) травлення.

Для грудних дітей характерний також аутолітичний тип травлення, який відбувається за рахунок ферментів, що містяться в молоці.

Травлення в порожнині рота. Слинні залози функціонують з моменту народження, але в перші місяці слини виділяється мало: без смоктання – 0,01 – 0,1 мл/хв., при смоктанні – 0,4 мл/хв.

Активність амілази слини у новонароджених дуже низька, але вже в 1 рік вона досягає активності дорослої людини. З 4 міс. салівація посилюється і до року досягає 150 мл в день, що складає 10% від рівня дорослого.

При грудному вигодовуванні слина потрібна для створення герметичності контакту губ дитини з грудьми матері, а також для переробки молока в шлунку (це полегшує гідроліз казеїну).

Значно посилюється салівація при прорізуванні зубів (фізіологічна гіперсалівація).

Протягом першого року утворюються умовні слиновидільні рефлекси – на вигляд матері, обстановку, час годування.

Активність лізоциму слини у грудних дітей нижча, ніж у дорослих. Кислотність слини варіює у дітей в межах 7,0 – 7,5.

Зуби. Молочні зуби в кількості 20 з’являються в період з 6 міс. до 24 міс. (їх кількість рівна: вік дитини в місяцях - 4). Для розрахунку кількості постійних зубів можна користуватися формулою: 4 n - 20 (де n – кількість років, які виповнились дитині). Центральні різці з’являються на 6 – 8 міс. (спочатку нижні, потім – верхні), латеральні різці – на 8 – 12 міс., ікла – на 16 – 18 міс., перші корінні – на 12 – 16 міс., ікла – на 16 – 20 міс., другі корінні – на 20 – 30 міс.

Випадання молочних зубів починається з 6 – 7 років. Постійні зуби в кількості 32 починають прорізуватися з 6 – 7 років; процес завершується до 17 – 20 років або пізніше.

Послідовність звично така: перші великі корінні (6 – 7 років), медіальні різці (7 – 8 років), латеральні різці (8 – 12 років), перші малі корінні (9 – 11 років), другі малі корінні (11 – 13 років), ікла (12 – 14 років), другі великі корінні (12 – 13 років), треті великі корінні або зуби мудрості (17 – 20 років, іноді 25 – 30 років).

Травлення в шлунку. У новонароджених шлунок має округлу форму; після 1,5 років він набуває грушоподібної форми, а форму «дорослого» шлунку – до 6 – 11 років.

При народженні місткість шлунку складає 30 – 35 мл, в 3 міс. – 100 мл; в 1 рік – 250 мл; у дорослих – 1 – 2 л.

До моменту народження шлункові залози розвинені слабо. Тому у новонароджених активність ферментів, а також кислотність шлункового соку набагато нижча (рН 3 – 4), ніж у дорослих (це виключає можливість денатурації і гідролізу імуноглобулінів материнського молока, які при всмоктуванні в кишечнику поступають в кров дитини).

Кислотність шлункового соку у них обумовлена молочною кислотою; при переході на штучне харчування вона заміщається соляною кислотою (максимальна секреція НС1 спостерігається в 15 – 16 років). У дітей (до 6 – 7 років) через низьку концентрацію НС1 шлунковий сік володіє слабкими бактерицидними властивостями, що сприяє їх легкій сприйнятливості до шлунково-кишкових інфекцій.

Перші 2 міс. життя білки не розщеплюються; в 2 – 3 міс. гідролізу піддаються білки рослинного походження, а з 5 міс. – тваринного походження.

У ранньому віці в шлунковому соку присутній фетальний пепсин (химозин), що бере участь в гідролізі казеїну. У грудних дітей в шлунковому соку міститься ліпаза, яка гідролізує жир молока. З віком росте об’єм виділення шлункового соку, НС1, активність ферментів. До 7 років шлункове травлення досягає майже повного розвитку, який остаточно завершується в період статевого розвитку, тобто до 15 – 16 років.

На першому році життя активність гладеньких м’язів шлунку низька. В цьому віці превалює активність пілоричного сфінктера, тоді як активність кардіального сфінктера низька; тому у грудних дітей часто має місце відрижка (регургітація) і блювота.

Формування кардіального відділу шлунку завершується до 8 міс. При грудному вигодовуванні шлунок звільняється від їжі через 2,5 – 3 години, при харчуванні коров’ячим молоком – через 3 – 4 години.

Травлення в кишечнику. У новонароджених кишечник відносно довший, ніж у дорослих; сигмоподібна кишка і апендикс мають відносно великі розміри.

Лімфатичний апарат і ліберкюнові залози розвинені добре, брунерові залози – слабко.

Довга брижа тонкого кишечника нерідко приводить до заворотів і інвагінацій.

У новонароджених має місце висока ферментативна активність, що компенсує низьку активність ферментів шлунку і підшлункової залози.

У грудних дітей висока активність лактази; при дефінітивному харчуванні істотно зростає активність сахарози (інвертази) і мальтази, тоді як активність лактази знижується.

Прикорм посилює секреторну діяльність тонкого кишечника. Наприклад, раннє (з 1,5 міс.) включення в раціон протертих фруктів і овочів підвищує активність ентерокінази і лужної фосфатази, збільшує апетит і сприяє затримці в організмі Са і Мg.

Підшлункова залоза. У новонароджених її маса складає 3 г. Вона швидко збільшується в розмірах (до року її маса досягає 10 – 12 г, у дорослого – 72 – 76 г), що забезпечує істотну надбавку об’єму панкреатичного соку.

Цьому сприяє перехід на змішане або на штучне вигодовування.

З самого народження підшлункова залоза виділяє всі ферменти, характерні для дорослого, але активність їх низька; вона досягає максимальних значень до 4 – 6 років. Функціональне дозрівання підшлункової залози завершується до 15 – 16 років.

Печінка. У новонародженого печінка відносно велика – складає приблизно 4% маси тіла (у дорослих – 2 – 3%). До моменту народження вона містить багато глікогену (в 2 – 3 рази більше, ніж печінка дорослого), що важливо для енергетичного забезпечення малюка в перший рік життя.

Детоксикаційна функція печінки в перші дні життя понижена. Об’єм жовчного міхура, у новонародженого, – 3,2 мл, в 1 рік – 8,6 мл, у дорослих – 50 – 65 мл. З моменту народження печінка продукує жовч, необхідну для гідролізу молока. В абсолютній кількості об’єм жовчі, що виділяється, невеликий, але з розрахунку на кг маси тіла – в 4 рази більше, ніж у дорослих. Це сприяє засвоєнню молока. Жовчних кислот в жовчі в перші дні життя багато, в подальшому їх вміст знижується і зберігається на цьому рівні у дошкільників і школярів (це може бути причиною недостатнього засвоєння жирів і появи жиру в калі), у дорослих їх зміст знов зростає.

Всмоктування. У новонароджених і грудних дітей в кишечнику розвинений механізм піноцитозу – захоплення нерозщепленого білка. Тому в кров поступають білки молока, в тому числі імуноглобуліни як фактори гуморального специфічного імунітету, а також яєчний білок і інші білки. Надмірне надходження білка в організм грудних дітей нерідко призводить до шкірних висипань.

У грудних дітей підвищено всмоктування отруйних продуктів з кишечника; з урахуванням низької знешкоджуючої функції печінки це може приводити до інтоксикацій.

У грудних дітей весь кишечник виконує функцію всмоктування. В подальші роки вона реалізується, головним чином, проксимальними відділами кишечника.

До 10 років всмоктування активно йде в шлунку, тоді як у дорослих в основному в тонкому кишечнику.

При стресі проходження їжі ШКТ у грудних дітей швидшає, що знижує всмоктування поживних речовин, води і призводить до дегідратації.

Нервово-гуморальна регуляція діяльності шлунково-кишкового тракту (ШКТ). У новонароджених і грудних дітей активно функціонує ендокринний апарат ШКТ: завдяки гастрину, секретину, мотиліну, вазоактивному інтестинальному пептиду, соматостатину, нейротензину і іншим ентеральним гормонам відбувається адекватна їжі регуляція діяльності ШКТ, а також зростання і розвиток всіх його відділів.

У новонароджених недорозвинена метасимпатична автономна система (інтрамуральні нервові сплетення). Тому моторика ШКТ на першому році життя слабка. Розвиток цієї системи завершується до 3 – 5 років.

Дитина народжується із сформованими безумовними рефлексами – смоктальним, ковтальним. На їх базі утворюються численні умовні рефлекси, зокрема ті, що мають пряме відношення до регуляції діяльності ШКТ. З віком відбувається «кортикалізація» процесів регуляції діяльності ШКТ.

Дефекація. Первородний кал (меконій) має темно-оливковий колір. Частота дефекації на першому місяці – 4 – 5 на добу, в рік і пізніше – 1 раз на доба. Довільна дефекація формується після року.

 

Гігієна органів травлення передбачає: старанне миття рук перед споживанням їжі, після перебування у місцях загального користування, у транспорті, після відвідування туалету, після спілкування з тваринами, чищення і миття овочів та фруктів, особливо при споживанні їх у свіжому вигляді, споживання тільки доброякісної їжі та питної води, постійне старанне миття посуду (кухонного, столового, чайного), правильне зберігання і своєчасне видалення кухонних харчових відходів, знищення комах (мухи, таргани) і захист від них продуктів і готових страв, обов’язкова термічна обробка продуктів харчування, дотримання правил споживання їжі (користування індивідуальним посудом, столовими приборами тощо).

Санітарно-гігієнічні вимоги повинні дотримуватися постійно при влаштуванні житла, вигрібних ям, сміттєвих баків, туалетів.