Тема 8. Особистість як об’єкт і суб’єкт професійної діяльності. Шлях до професіоналізму

Зміст понять “особистість”, “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “формування”, “розвиток”, “спрямованість”, “свідомість особистості”, “потяг”, “потреби”, “мотиви”, “позиції”, “цінності”, “здібності”.

Формування і розвиток особистості в онтогенезі. Структура особистості: спрямованість особистості (інтереси, установки, бажання, світогляд); психологічні утворення (знання, уміння, навички); індивідуально-психологічні особливості працівників пожежної охорони (темперамент характер, здібності, задатки). Виявлення та облік індивідуально-психологічних особливостей особистості в професійній діяльності працівників пожежної охорони Явище професійної деформації особистості. Здібності їх природа та розвиток.

Проблему особистості у психології досліджували з кінця 19ст. вчені: В.Джемс, В.Дільтея, Е.Шпрангер, О.Ф.Лазурський, З.Фрейд, К.Г.Юнг, А.Адлер, К.Горні, Е.Фромм, Е.Еріксон, К.Роджерс, Г.Олпорт, А.Маслоу, Л.С.Виготський, В.Франкл, С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк. Iндивiд - одинична, окрема сутнiсть або iстота, представник будь-якого виду, роду, класу. Індивідуум людина народжується і поступово при засвоєнні соціально-історичного досвіду людства стає особистістю. Онтогенез - (вiд грець. - єство, породжую) iндивiдуальний розвиток будь-якого органiзму вiд зародження до кiнця життя. У психологiї i педагогiцi - iндивiдуальний, фiзичний i психiчний розвиток особистостi. Людина - бiосоцiальна iстота, яка володiє мовою, свiдомiстю, вищими психiчними функцiями (абстрактно-логiчним мисленням, пам’яттю i т.д.), здатна створювати знаряддя працi, користуватися ними у процесi суспiльної працi.

Особистiсть - людина, соцiальний iндивiд, що поєднує в собi риси загальнолюдського. Соцiально-психологiчна суть людини, що формується в результатi засвоєння нею суспiльних форм свiдомостi i поведiнки, суспiльно-iсторичного досвiду людства (особистiстю ми стаємо пiд впливом життя в суспiльствi, виховання, навчання, спiлкування, взаємовпливу). Особистість—це цілеспрямована самоорганізуюча система. Об’єктом її діяльності є світ, вона сама, що виявляється в її почутті. Особистість має активну життєву позицію, здійснює вибір, оцінює наслідки прийнятих рішень та відповідає за них, постійно творить себе. Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних особливостей, які утворюють її індивідуальність.

Індивідуальність - сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від іншої(проявляється у здібностях, потребах, схильностях, темпераменті, рисах характеру, світобаченні, розвитку інтелекту тощо). Індивідуальні особливості людини являють собою лише одну з сторін особистості людини.

Структура особистості - включає такі поняття: психічні процеси, психічні властивості, психічні стани, спрямованість, потреби, мотиви, темперамент, здібності, характер, емоційність, активність, волю, психічні утворення. В структурі особистості визначаємо соціальну та біологічну основи. Біологічна основа особистості - нервова система, система залоз, процеси обміну речовин, статевий імпульс, анатомічні особливості. Соціальна основа - риси культури, оточення людини, виховання, соціальні ролі, комплекс уявлень про себе. Проблема співвідношення біологічного та соціального начал у структурі особистості є однією з найскладніших та дискусійних. Помітне місце займають теорії які виділяють в особистості дві основні підструктури, сформовані під впливом двох чинників біологічного і соціального. Є думка, що особистість людини розпадається на ендопсихічну та екзопсихічну організації, які між собою взаємодіють. Ендопсихіка—підструктура особистості відображає внутрішню взаємозалежність психічних елементів. Екзопсихіка визначається ставленням людини до зовнішнього середовища. сучасні зарубіжні багатофакторні теорії особистості зрештою зводять будову особистості до проекцій всіх тих же основних чинників біологічного і соціального. Таким чином, у структуру особистості в першу чергу входить системна організація її індивідуальності. Елементом структури особистості є спрямованість - вибіркове ставлення людини до дійсності, яке проявляється у потягах, потребах, позиціях, установках, переконаннях, цінностях людини. Важливою властивістю особистості є здібності. Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь і навичок. Проблему здібностей у психології вивчали: Б.М.Теплов (визначив особливості здібностей), В.Д.Шадріков(розглядав здібності, як якості психологічної і функціональної системи, що проявляються в її продуктивності, а саме: точності, надійності, швидкості). Здібності можуть бути: конструкторські, математичні, військові, інженерні, педагогічні та інші. Виділяють ведучі та допоміжні, загальні та спеціальні. Особистість будучи суб’єктом системи дійсних відносин суспільства, з групами в яких вона інтегрована не може бути взята лише в замкнений простір, а виявляє себе у просторі міжіндивідуальних відносин тому, в структуру особистості людини входять три утворюючі, три підсистеми: індивідуальність особистості, її представленість у системі міжособистісних відносин і в інших людях. І особистість повинна бути такою, що характеризується в єдності трьох сторін.

Особистість формується в умовах конкретно історичного існування людини в діяльності (праці, навчанні, спілкуванні). Ведучу роль в процесах формування особистості грають навчання і виховання, які здійснюються в групах і колективах. Формування особистості відбувається в умовах включення її в колектив. Як підкреслював А. С. Макаренко, особистість розвивається в колективі і через колектив, який являє собою групу високого рівня розвитку, що володіє найбільш сприятливими умовами для формування цінних якостей особистості. Саме в колективі отримує повноцінне задоволення потребу індивіда бути особистістю, активним учасником будівництва нового суспільства, відбувається всебічний її розвиток. Ведуча роль в формуванні особистості належить цілеспрямованим впливам на неї виховання. Виховання направляє і організує розвиток особистості відповідно до цілей, заданих суспільством. При цьому виховання не тільки певним чином організує, упорядковує життя і діяльність людини, але і створює відповідно до існуючих педагогічних принципів спеціальне соціальне середовище або ситуацію розвитку, найкращим чином, що виявляє можливості конкретної особистості, створює умови для вияву її активності, формуючи і направляючи її. Тут психологія особистості поступається місцем педагогіці виховання особистості. Формування особистості пожежного відбувається в колективах пожежних підрозділів під впливом керівників вихователів(командирів відділень, караулів, частин). Не менш важлива роль у цьому процесі відводиться самовихованню та самоосвіті.

 

Питання для самоконтролю та завдання

За допомогою теоретичного матеріалу підручника ”Психологія” За ред. Ю.Л.Трофімова дайте характеристику основним теоріям особистості.(С. 76-102).

Дайте визначення поняттям: індивід, особистість та індивідуальність.

Що розуміють під спрямованістю особистості?

Поясніть взаємодію ендопсихічної та екзопсихічної структур особистості.