Рамки політики

У 1995 році Австрія приєдналася до Європейського Союзу. Труднощі, з якими зіткнулася Австрія перед вступом та які викликали політичну увагу, можна об’єднати в чотири основних блоки:

Низька інтенсивність НДДКР у секторі підприємств: частка витрат підприємств на НДДКР у сукупному обсязі витрат на НДДКР у Австрії виявилася дуже низькою в порівнянні з іншими державами-членами ЄС. Ще одним важливим аспектом цієї ситуації брак великих НДДКР-містких фірм.

Структурні зміни та нові ринки: Стійкі низькі темпи утворення нових компаній у поєднанні зі слабкими позиціями на нових високотехнологічних ринках призвели до побоювань з приводу наявності підприємницького духу в австрійській економіці в цілому. Протягом останнього десятиріччя було розпочато реалізацію низки заходів з підтримки, спрямованих на підвищення числа та якості нових підприємств.

Розпорошена наукова база. Протягом тривалого часу в науковій політиці Австрії з великою неохотою заохочувалося формування критичної маси на окремих ділянках науки. Університети орієнтувалися, головним чином, на кошти загального фінансування, а це не вело до формування середовища наукової спеціалізації.

Співпраця. Після того, як у дебати з питань науково-технічної політики в Австрії, було внесено евристичні процедури, зміцнення культури співпраці як між підприємствами, так і між науково-дослідними установами та промисловими інноваційними підприємствами стало невід’ємним елементом практично кожного з нових заходів політики, виконання яких розпочалося в другій половині 1980-х років.

Що стосується економічної політики Австрії, то наголос у ній на даний момент робиться на політиці залучення підприємств, політиці зайнятості та політиці конкурентоспроможності Австрії, зокрема, в європейському контексті. Політика залучення визначає позиції та заходи, спрямовані на стійке зміцнення міжнародної конкурентоспроможності Австрії. Результати її реалізації тісно пов’язані з політикою зайнятості, а також із загальноєвропейською стратегією у сфері зайнятості. Політика у сфері конкуренції створює ринкові умови для реалізації інших політик. Федеральне міністерство економіки та праці відповідає за промислову політику Австрії.

Цілі політики Австрії в царині промисловості та досліджень є такими:

ü Підтримка конкурентоспроможності Австрії на міжнародному рівні

ü Орієнтація на ключові технології

ü Зміцнення австрійських інновацій та досліджень

ü Надання підтримки новоутвореним підприємствам («старт-апам») у секторі високих технологій.

Таким чином, для державної політики Австрії характерними є такі ключові поняття та пріоритети: міжнародна конкурентоспроможність, ключові технології, інновації та дослідження, старт-апи.