МарксизмМарксизм - узагальнена назва сукупності теоретичних та політичних положень Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, які їхні послідовники намагаються інтерпретувати, розвивати та реалізувати на практиці. Марксистська філософія стала логічним завершенням попередньої матеріалістичної філософії
Головними творами засновників марксизму були наукові праці "Тези про Фейєрбаха", "Економічно-філософські рукописи 1844 року" К. Маркса,спільні праці "Маніфест Комуністичної партії" (1848 р.), "Діалектика природи" (1872- 1882 р.),"Походження сім 'ї, приватної власності і держави" (1884 р.)Ф. Енгельса та ін.
Своєї остаточної форми матеріалізм набув у діалектичному матеріалізмі, який розробив Ф. Енгельс.В основу покладено діалектику Гегеля. Основні положення:
1)основне питання - первинність матеріального начала;
2)наше буття виражає нашу свідомість
3)свідомість - властивість матерії відображати саму себе
4)матерія у постійному русі і розвитку
5)атеїстичне вчення(Бог-результат людської фантазії,для пояснення незрозумілого і для втіхи)
6)матерія-вічна, нескінченна
7)важливим фактором розвитку є практика
8)будь-який розвиток за законами діалектики
Розвиток матерії здійснюється згідно з трьома законами діалектики (законом переходу
кількості в якість, законом єдності й боротьби протилежностей,законом заперечення заперечення). Ґрунтуючись на ідеї про те, що вся матерія розвивається за діалектичними
законами, К. Маркс і Ф. Енгельс аналізували на цій основі й історію. У результаті вони розробили теорію історичного матеріалізму як додаток до матеріалістичної діалектики. Марксизм - узагальнена назва сукупності теоретичних та політичних положень Маркса та Енгельса, які їхні послідовники намагаються інтерпретувати, розвивати та реалізувати на практиці.
Щодо історичного матеріалізму,суспільство розглядається як організм, в структурі якого продуктивні сили визначають виробничі відносини, форми власності, які, у свою чергу, зумовлюють класову структуру суспільства, політику, державу, право,мораль, філософію, релігію, мистецтво. Їх єдність і взаємодія створює певну суспільно-політичну формацію. матеріальні умови є визначальними у розвитку суспільства. В суспільному виробництві люди протягом свого життя перебувають у виробничих відносинах, які, насамперед, залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин є економічною структурою суспільства, на якій базуються всі інші процеси життя, зокрема, соціальні, політичні та духовні. Отже, не свідомість окремих людей визначає їхнє буття, а суспільне буття визначає їхню свідомість. На певній стадії розвитку матеріальні сили виробництва починають конфліктувати із виробничими (економічними) відносинами. У випадку, коли виробничі відносини гальмують розвиток продуктивних сил чи вступають з ними у протиріччя - виникає підґрунтя для соціальної революції. Зміна економічної бази призводить до зміни суспільства. Але нова форма суспільства виникає тільки там, де існують кращі альтернативи, оскільки людство не ставить собі завдання, які воно не здатне вирішити). За Марксом - буржуазне суспільство є останньою формою антагоністичного суспільного виробництва.
У застосуванні до історії марксизм доводить неминучість переходу до вищої суспільної формації: від феодалізму до капіталізму, від капіталізму до соціалізмуі, врешті-решт, до безкласового суспільства. Протидія будь-якої суспільної системи прогресу та змінам приводить до необхідності її руйнування, що виявляється у вигляді класової боротьби. Рушійна сила історії - боротьба пригноблених класів, вищим проявом якої є революція.
|
