Історія Галичини утворах С. Томашівського.

До засновників державницько-консервативного напряму в захукр історіографії належить С Томашівський.

У молоді роки, під керівництвом проф, М.Грушевського, Т. зібрав актові матеріали про участь широких народних мас Галичини у підтримці повстання під проводом Б.Х. Написані на основі цього джерельного матеріалу праці досі не втратили свого наукового значення. Т. займався тоді ж історією Гетьманщини періоду І.Мазепи. Результатом багаторічної праці стало написання історії Галичини, рукопис якої втрачений у роки Першої світової війни. У 1915 р. німецькою мовою опубліковано нарис ученого "Світово-політичне значення Галичини"' та україномовний варіант цієї праці "Галичина. Політико-історичний нарис з приводу світової війни".

Становище укр земель у польсько-литовській Речі Посп вчений загалом оцінював позитивно, підкресливши об'єднання більшості укр земель, їхню українську колонізацію, звільнення від татаро-монгольського панування. Позитивним наслідком входження українських земель до складу Речі Посполитої за Люблінською унією 1569 р., на думку С.Томашівського, було об'єднання укр територій в одну цілість, негативними - національний і релігійний гніт, відсутність економічного розвитку, належної оборони, прийняття польських прав но-політичних порядків.

У науковій спадщині С.Томашівського з української історії середини XVII ст. помітна зміна підходу до висвітлення історичного процесу: від наслідування традицій укр народницької історіографії до дослідження державницьких традицій.

Загалом консервативно-державницька концепція С.Т базувалася на чотирьох основних ідеях: 1)особлива роль Галичини та греко-кат церкви в майбутньому державному творенні України; 2)укр консерватизм; 3) об'єднуюча нац ідея; 4) європеїзація укр руху з опорою на власні (особливо в Галичині) традиції.

Т. вважав, що Гал запозичила від Заходу все необхідне, у тому числі греко-кат церкву та культуру. Натомість запровадження християнства у його східній формі прирекло Укр на довготривалу інтелектуальну стагнацію та вивело її з числа повноцінних членів загальноєвропейської спільноти. Т. був переконаний, що лише західноукраїнські землі зуміли зберегти за всіх історичних катаклізмів "укр дух" саме завдяки своїй близькості до Заходу, опорі на українську греко-католицьку церкву і пам'яті про давні традиції української державності, витоки яких сягають Гал-Волї Русі. Головну роль у цій триєдиній опорі укр державності він відводив греко-кат церкві, яка відкрила українцям Галичини доступ до надбань західної цивілізації.

Т. вбачав у Гал своєрідного посередника між Сх та Заходом. А отже, саме вона завдяки церковній унії з Римом і своїй західноєвропейській сутності повинна стати в майбутньому взірцем політичних свобод для населення Східної України.