Д. І. Яворницький - дослідник історії запорізького козацтва.

Д Я (1855-1940) відомий в Україні й поза межами як неперевершений знавець та історик запорізької козаччини. За 50 років активної наук діяльності він надрукував понад 200 праць з іст Укр, Середньої Азії, Росії. Серед найважливіших слід назвати "Кількість і порядок Запорізьких Січей з топографічним нарисом Запоріжжя" (1884), "Збірник матеріалів для історії запорізьких козаків", "Запоріжжя в залишках старовини та переказах народу" (1888), "Отаман Антон Головатий" (1889), "Нариси з історії запорізьких козаків і Новоросійського краю" (1889), "Вольності запорізьких козаків" (1890), "Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман Війська запорізьких низових козаків" (1894), "Слідами запорожців" (1898), "Гетьман С.Зборовський" (1902). "Джерела до історії запорізьких козаків" т.І-2 (1903), "Запорожці в поезії Т.Г. Шевченка", "Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний", "До історії Степової України". Головною фундаментальною працею ученого є "Історія запорізьких козаків" у 3ох томах. Для її створення Д.Я використав такі опубліковані збірники документів як "Архив Юго-Западной России", власні збірники, численні публікації окремих пам'яток і документів. Особливу увагу автора привертали літописи й хроніки - давньоруські, козі, пол. Загалом бібліографія 1го тому налічує 170 позицій. Широко залучив автор і праці своїх попередників - Міллера, Соловйова, Маркевича, Куліша,Максимовича,Костомарова,Антоновича. При систематизації матеріалу Д.Я виробив струнку схему: 1й том присвятив побуту козацтва, окремі розділи якого характеризують соц-економ його історію походження, склад, збройні сили, судочинство, органи влади, військовий та терит-адмін поділ, різногалузеве господарство, культур-реліг питання, побут, звичаї, одяг та ін.

2й і 3й томи - це системний, послідовний і детальний виклад політичної історії запорізького козацтва від його першопочатків до 1734 р. Як відомо, Я мав намір довести іст козацтва до останньої чверті 18 ст., тобто до ліквідації Січі рос царизмом. Для цього він мав намір написати 4й том, який би охоплював 1734-1775 рр., але цей задум залишився нездійсненим, оскільки основний масив потрібних документів козацтва того періоду, архів Коша Нової Січі, перебував у приватних власників, і Я не мав до нього доступу.

Слід відзначити, що свої праці про козацтво Я писав у роки жорстокої реакції, коли після Валуєв циркуляру було заборонено видавати укр л-ру, коли. Значну увагу приділив Я боротьбі проти турецько-татар загарбників, пол шляхти і магнатів, досліджував політику царизму щодо З Січі.

У 1913 р. Я видає цікавий істо нарис про життя та держ-політ діяльність гетьмана Укр Сагайдачного. Історик на підставі значного документального матеріалу показує гетьмана, який усі свої сили, розум і непересічний талант віддав святій справі визволення Укр й здобуття її незалежності, духовному розвиткові укр народу. Важливо, що у нарисі Я зумів відобразити усю складність і суперечливість пол і військового діяча.