Фізична організація пристроїв уведення-виведення

Пристрої уведення-виведення поділяються на два типи: блок-орієнтовані та байт-орієнтовані пристрої.

	Блок-орієнтовані пристрої передають та отримують інформацію блоками фіксованого розміру. Найпоширеніший блок-орієнтований пристрій – дисковий накопичувач.
	Байт-орієнтовані пристрої передають або приймають інформацію як послідовність байт. Прикладом байт-орієнтованих пристроїв є термінали, принтери, мережеві адаптери.

Зовнішній пристрій як правило містить механічні та електронні компоненти:

— механічний компонент — власне пристрій.

— електронний компонент називається контролером пристрою або адаптером;

Деякі контролери можуть управляти кількома пристроями, якщо інтерфейс між контролером і пристроєм стандартизований, то незалежні виробники можуть випускати сумісні контролери і пристрої.

Операційна система звичайно має справу не з пристроєм, а з контролером. Контролер, як правило, виконує прості функції, наприклад, перетворює потік бітів у блоки, що складаються з байтів, і здійснює контроль і виправлення помилок. Кожний контролер має кілька регістрів, що використовуються для обміну даними та управління. У деяких комп'ютерах ці регістри є частиною фізичного адресного простору, тому для таких систем немає спеціальних операцій уведення-виведення, в інших — адреси регістрів уведення-виведення, їх називають портами, утворюють власний адресний простір, що використовується спеціальними операціями зчитування або запису даних в порт (команди IN і OUT для процесорів і86).

ОС виконує операції уведення-виведення, записуючи команди в регістри контролера. Наприклад, контролер гнучкого диска IBM PC приймає 15 команд, таких як READ, WRITE, SEEK, FORMAT і т.д. Коли команда прийнята, процесор звільнює контролер і виконує інші потоки команд. При завершенні команди контролер генерує переривання для передачі управління операційній системі, яка повинна перевірити результати операції.