Кон'юктурні коливання як наслідок порушення макрорівноваги.

Економічна кон"юктура - напрямок та ступінь зміни сукупності показників (або показника), які характеризують розвиток народного господарства. Економічні коливання - це зміни обсягу національного продукту, зайнятості й доходів, що спричиняються піднесеннями та спадами в багатьох секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не можна прогнозувати з високим ступенем точності. Вони пов'язані з неоднаковим рівнем ділової активності в різні періоди. Тому для характеристики економічних коливань уживають поняття "діловий цикл".

Ділові цикли неоднакові в часі. Вони тривають від двох-трьох років до двох десятиліть, але всі мають одні й ті ж фази: 1) піднесення; 2) спад; 3) вершину; 4) дно. Піднесення і спад є головними фазами ділового циклу, а вершина і дно - його поворотними пунктами.

Спад - це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель і збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Скорочуються інвестиції в будівництво, машини та устаткування.

Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляється у протилежній формі: відбувається зростання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.

Вершина - найвища точка піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність.

Дно - найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням, а глибокий і тривалий спад - депресією.Тепер можна сказати, що діловий цикл триває від одното спаду до іншого, або - що те саме - від одного піднесення до іншого. Загальну тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т, п.) між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками економічної активності.

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі) - коливання ділової активності 3-4 роки; середні - коливання ділової активності 7-11 років та великі (довгі хвилі) - з періодичністю 40-60 років.

Короткі цикли пов"язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх матеріальною основою є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Короткі цикли розмежовуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту.

Середні цикли (промислові) пов"язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою їх періодичності є необхідність оновлення основного капіталу. Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь, машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об'єктів інфраструктури.

Великі цикли мають дві фази: І фаза - висхідна (25-30 рр.) - довготривале піднесення, що виникає на базі ревлюційних стрибків технології і масового її розповсюдження;

II фаза - нисхідна (20-25 рр.) (її ще називають "великою кризою") - криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.

Не всі коливання ділової активності творять діловий цикл. Існують так звані сезонні коливання, причини яких криються або в природних умовах виробництва і збуту, або у звичаях і традиціях даного суспільства. В макроекономіці існує велика кількість концепцій, які намагаються пояснити економічні коливання.

Усі концепції можна поділити на дві групи: екстернальні та інтернальні.

Екстернальні теорії шукають основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать поза межами економічної системи (війнах, революціях, відкритті нових земель, міграції робочої сили, наукових проривах, технологічних інноваціях, змінах цін на нафту, у політичному процесі тощо). Деякі економісти пов'язують економічні коливання з таким зовнішнім чинником, як політичний процес. Інтернальні - економічні теорії, які шукають основні причини економічних коливань усередині самої економічної системи (грошах, інвестиціях, цінах, сподіваннях тощо. Наприклад, монетарна теорія ділових циклів розглядає економічні коливання як суто грошове явище. На думку прихильників цієї теорії, коли уряд випускає надто багато грошей, виникає інфляційний бум, а порівняно невелика кількість грошей в обігу прискорює спад виробництва і зростання безробіття. Інші економісти пояснюють економічні коливання зміною обсягів інвестиційних видатків, які підтримуються ефектами мультиплікатора та акселератора. На відміну від класичної схеми кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, має місце не криза надвиробництва, а криза недовиробництва.

Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0,5 до 1,5 року, в Україні вона тривала 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 25%.

33. Державне антициклічне регулювання.

Антикризова політика направлена на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим контролем у цьому зв'язку, є періоди дересії і буму.

Характерні риси депресії:

скорочення виробничих інвестицій;

збільшення запасів;

скорочення попиту на робочу силу;

різке падіння норми чистого прибутку;

падіння обсягу продажу;

скорочення кількості нових заказів;

скорочення попиту на кредитні ресурси.

Характерні риси пожвавлення:

перехід до стійкого розширення виробництва;

зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (устаткування, машини, механізми тощо);

зростання попиту на сировину (метал, паливо, енергія і т. ін,);

зростання попиту на робочу силу;

зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Характерні рису економічного буму:

значний приріст виробничих інвестицій;

скорочення запасів;

різке зростання попиту на робочу силу;

значний приріст загального рівня цін.

Найважливіші заходи антикризової політики в періоди бумів:

игрошово-кредитна політика - 4збільшення облікової ставки;

4продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;

4підвищення норми обов'язкових банківських резервів;

ифіскальна політика - 4скорочення витрат;

4 збільшення податкових ставок;

иполітика заробітної плати і тарифів - зниження заробітної плати;

иполітика державних інвестицій - скорочення державного будівництва.

Найважливіші заходи антикризової політики в періоди депресії:

игрошово-кредитна політика - 4зниження облікової ставки;

4купівля державних цінних паперів на відкритому ринку;

4зниження норми обов'язкових банківських резервів;

ифіскальна політика - 4додаткові витрати держбюджету;

4 зменшення податкових ставок;

иполітика заробітної плати і тарифів - зростання заробітної плати;

иполітика державних інвестицій - прискорення виконання інвестиційних програм.