Основні дидактичні завдання лекції. Переваги та недоліки лекційного метода. Обґрунтуйте шляхи усунення цих недоліків.

У педагогіці вищої школи сформовані такі головні дидактичні задачі лекції:

§ забезпечення первісного знайомства з навчальним матеріалом, організація його початкового сприйняття;

§ формування основи для подальшого самостійного вивчення і оволодіння знаннями;

§ формування наукового світогляду, виховання у студентів пізнавальних інтересів.

Переваги:

Таким чином, хоча рівень засвоєння навчального матеріалу на лекції по об'єктивних причинах (через обмеженість видів діяльності, доступних студентам у межах лекційної форми навчання) не може бути досить високим (як правило, це рівень загального орієнтування і ознайомлення з основами теорії), це ні в якій мері не знижує значимості лекційної форми навчання, оскільки цей первинний рівень у ряді випадків може бути достатнім і у всіх випадках є принципово важливим для досягнення більш високих рівнів засвоєння, а від якості і повноти орієнтування буде залежати швидкість і повнота формування знань і умінь.

Крім того, лекція є дуже ощадливим способом одержання в узагальненому виді основ знань, орієнтування в навчальному матеріалі. У ряді ситуацій лекційна форма навчання студентів не може бути замінена ніяким іншим. Так, при відсутності підручників і навчальних посібників, найчастіше по новим курсам, лекція виконує функції основного джерела навчальної інформації. Це справедливо і в тих випадках, коли новий навчальний матеріал по конкретній темі ще не знайшов відображення в підручниках, чи викладений у застарілому трактуванні. Лекція необхідна і у випадку, коли навчальний матеріал важкий для самостійного вивчення по підручниках і вимагає методичної переробки лектора. У випадках, коли ті чи інші питання викладаються в різних навчальних посібниках і наукових статтях у різних концепціях, лекція необхідна, щоб дати об'єктивну оцінку різним підходам і трактуванням.

Гарна вузівська лекція − це творче спілкування лектора з аудиторією, ефект такого спілкування в силу впливу особистості лектора в пізнавальному та емоційному відношенні є незрівнянно вищим, ніж читання студентом відповідного навчального матеріалу. У цьому виявляється і велика виховна роль лекції.

Недоліки:

1. Рівень засвоєння навчального матеріалу на лекції в силу обмеженості видів навчальної діяльності студентів обмежується сприйняттям, загальним ознайомленням і орієнтуванням, тобто не виходить за рамки першого етапу пізнавальної діяльності;

2. Зміст, методика і темп читання лекції, як правило, майже не залежать від якості сприйняття і, тим більше, засвоєння матеріалу студентами. Лекція читається звичайно деякому середньому, гіпотетичному студенту, тому що на лекції неможливо адаптувати виклад до характеру й особливостей сприйняття й усвідомлення навчального матеріалу, його засвоєння кожним студентом;

3. Прагнучи викласти весь програмний матеріал в обмежений час, лектор нерідко йде на "ущільнення" інформації, підвищуючи темп викладу, надмірно використовуючи технічні засоби пред'явлення інформації без використання роздавального матеріалу. При цьому робота студентів зводиться до спроб можливо повніше записати пояснення лектора, перемалювати візуальну інформацію з дошки, плакатів і екрану за рахунок глибини і якості розуміння істоти, що викладає цей матеріал. (Зараз запишу механічно, а потім − вдома розберуся, а це "потім" часто виявляється − перед іспитом), таким чином оволодіння навчальним матеріалом на лекційному занятті не відбувається, створюється лише видимість навчання;

4. Лектор, особливо по теоретичним курсам з невеликою кількістю годин, які виділяються на практичні види занять, не організує подальшу роботу студентів над матеріалом лекції, не направляє і не вчить користуватись літературою (навчальною, монографічною і періодичною науковою);

5. Деяка частина лекцій носить не проблемний, а інформаційно-описовий характер, це привчає студентів до пасивного, некритичного сприйняття чужих думок, гальмує прагнення мислити самостійно. Такі лекції орієнтовані на виконавчу діяльність студента, не стимулюють потребу розширення і поглиблення знань; при підготовці до іспитів студенти обмежуються вивченням конспекту лекції. Негативні наслідки такої лінії поводження студентів у довгостроковому плані, цілком очевидні. Таким шляхом формується інтелектуальна лінь, невміння самостійно працювати з літературою за фахом, небажання розширювати свій кругозір, удосконалювати свою професійну підготовку на рівні сучасних досягнень відповідної області після закінчення вузу, що з урахуванням тенденції прискорення "старіння знань", приводить до швидкої де професіоналізації фахівця.

Перераховані недоліки, безсумнівно, знижують ефективність лекційного методу, однак досвід вищої школи показує, що відмовлення від лекції приводить до зниження наукового рівня і системності знань, а значить і до погіршення якості підготовки студентів. Тому лекція продовжує залишатися у вузі основним видом навчальних занять, призначеним для засвоєння студентами теоретичного матеріалу.

Зазначені вище недоліки лекційного методу значною мірою можуть бути переборені за рахунок раціональної побудови лекційного курсу дисципліни і методично правильного проведення лекцій.