Соціально-економічна сутність податків

Тема 4. Податки. Податкова система

Основні питання до теми

1. Соціально-економічна сутність податків

2. Функції податків та їх класифікація

3. Податкова система України

 

 

Соціально-економічна сутність податків

Податки існують у людському суспільстві понад 1000 років і їх запровадження має надзвичайно важливе значення для розвитку людського суспільства, їх порівнюють із винаходом колеса чи парової машини.

Сьогодні ми не можемо уявити собі державу без податків. Об’єктивною реальністю є те, що з одного боку, податки − це фінансове підґрунтя існування держави, а з іншого, податки − це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб, найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво.

Економічну категорію “податок” слід розглядати в таких аспектах:

− за економічною сутністю;

− формою прояву;

− з організаційно-правового боку.

Економічна сутність податків виявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потреби характеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну.

Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

З організаційно-правового боку податок — це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Податковим відносинам притаманні свої відмітні особливості, що дають змогу виділити їх із загальної сукупності фінансових відносин. Зокрема, це обов’язковий характер податків та їх від­носна безповоротність.

Теорія оподаткування почала формуватись в останню третину XVIII ст. Чи не вперше науково обгрунтовану характеристику податків дали представники англійської класичної політекономії Адам Сміт та Давид Рікардо. А. Сміта часто називають фундатором наукової теорії податків. Він одним із перших у своїй праці «Багатство на­цій» («Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) чітко сформулював основні принципи оподаткування. Суть цих принципів полягає у такому:

1. Піддані держави мусять брати участь у її підтримці відпові­дно до своєї платіжної спроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони користуються під заступництвом держави.

2. Податок, який кожний платник платить, має бути чітко ви­значеним, а не довільним.

3. Податки повинні стягуватись у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що його сплачує.

4. Кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із, кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.

Ці чотири постулати стали класичними. Їх глибинність і об­ґрунтованість і досі ніхто не оскаржує.

Податок являє собою обов'язковий платіж, що встановлюється державою і сплачується на її користь у відповідності до діючого законодавства. Але, крім податку, на сьогодні в Україні використовуються й інші терміни, що відображають платежі державі. Це - плата, внески, відрахування і збори. Причому відмінності між платою, податками і відрахуваннями не є суттєвими.

Плата вноситься за користування природними і іншими ресурсами, що перебувають у власності держави і може від­носитись як на собівартість, так і сплачуватись з прибутку.

Відрахування передбачають цільове призначення пла­тежів і, в основному, відносяться на собівартість.

Податки можуть відноситися як на собівартість, так і сплачуватися з прибутку.

Основними ознаками податків є такі:

· податки не мають цільового призначення;

· податки характеризуються одностороннім рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави;

· якщо плата і відрахування можуть вноситися як державі, так і іншим юридичним чи фізичним особам, то податки - це атрибут лише держави.

Податки є не просто економічною, але і суспільно-соціальною категорією.

Суспільна ціна податків вимірюється втратою частки особистого добробуту конкретними платниками, причому суспільні блага забезпечуються лише державою, і вона реалізує ці блага споживачам за відповідними цінами. Ціною суспільних благ і є податки.