Синоніми, омоніми, евфемізми

 

Омоніми - (від грец. homos – однаковий) - це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії - наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного, напр.: дід - батьків або материн батько; дід - будяк; дід - сніп соломи чи очерету; дід - їжа з пшона та борошна; дід - назва танцю; або стан - стоянка; воююча сторона; стан - талія; стан - умови, ситуація; стан - пристрій.

 

Джерелами омонімії є:

- випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах) - деркач (віник); термін (слово) - термін (строк);

- розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) - переказати (гроші); сісти (про людину) - сісти (про батарейку);

- словотворчі процеси: винний (вина) - винний (вино); безділля (неробство) - безділля (відсутність долі); компостувати (компостер)

-компостувати (компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) - ВАК (Вища атестаційна комісія);

- збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови - сум (смуток); СТО (станція технічного обслуговування) -сто (100);

- збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для сидіння)- лава (з італ. - розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) -клуб (з англ.- товариство, приміщення);

- засвоєння з різних мов: ліга (з франц. - асоціація) - ліга (з італ.- знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (з нім. - спечені глиняні вироби у вигляді цегли) — клінкер (з англ. — вузький довгий спортивний човен).

Отвлекаясь от темы, надо заметить, что и сегодня в русском языке много слов, которые пишутся по різному, но читаются одинаково – это так называемые омофони (в деловой речи: ка мпания и ко мпания).

 

Евфемі́зм (від грец. euphémia — утримування від неналежних слів, пом'якшений вираз) — заміна грубих або різких слів і виразів м'якшими, а також деяких власних імен — умовними позначеннями.

Евфемізм є наслідком лексичного табу (заборони), який завдяки різного роду упередженням, марновірствам, релігійним віруванням накладається на вживання назв певних предметів і явищ навколишнього світу, внаслідок чого людина удається до виразів іносказань. Характерно, що нові позначення «непристойних» предметів і явищ з часом втрачають характер евфемізмів, починають сприйматися як пряма вказівка на «непристойний» предмет і в свою чергу стають «непристойними». Оскільки евфемізми широко використовуються у мовленні, то з часом вони втрачають свою функцію «прикрашення» істинної суті висловлення і тому потребують чергового евфемізму, який надасть нове значення для завуалювання та прикриття висловлювання, напр. «американець» замість «афроамериканець», «людина іншої орієнтації» замість «людина нетрадиційної орієнтації».

 

Например, вместо того чтобы сказать: "він помер", говорят - "пішов з життя"; вместо "бідний" - "нужденний"; вместо "старий чоловік" - "особа похилого віку", «особа в літах». Эвфемизмы используются для того, чтобы замаскировать нежелательные слова. Вплоть до того, что неудачу называют неполным успехом,помилку – оманою тощо..

Таких примеров можно привести достаточно. Но пользоваться эвфемизмами нужно не для того, чтобы завуалировать какой-либо просчет или ошибку, а для того чтобы в силу определенных обстоятельств сделать слово или фразу более приятными и приемлемыми для того человека, который вас слушает. Как правило, эвфемизмы более подходят не для письменного общения, а для устного, ибо здесь не последнюю роль играет интонация.