Вірші про книгуБачить – не бачить,
Мовчки говорить, Дуже мудрує. Часом захоче – Правди навчає, Іноді бреше, Всіх звеселяє. Люба розмова, - Будемо, діти, З нею довіку Жити-дружити. Хто ж то такая В світі щаслива, Мудра, правдива І жартовлива? Як не вгадали, Стану в пригоді: Річ коротенька – Книжка, та й годі. Леонід Глібов
Буквар
Є книг багато – радісних, печальних,
Але одна – книжкам усім начальник, І звуть її по-простому – буквар. Із нього слів не вируба сокира. Це маленятам кращий в світі дар, І мова в нім – легка, співуча, щира, Дитячі душі гріє він – буквар. Він нас повів по буквах, як по східцях, Як по життю – по сторінках своїх. І от привів нарешті – подивіться! – У мудрий світ чудесних скарбів-книг. І, певно, так, коли б не він на світі, То ми були б неначе у пітьмі, І всі то ми, яскраві й ваговиті, Мовчали б глухо, неначе ті німі. Все починається в житті з малого: З зернини – хліб, з промінчика – зоря…
|
Чути – не чує.
Товстих, тонких, барвистих, наче жар.
