Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Однак у вирішенні цього питання молода незалежна держава мала багато труднощів, а саме:
1.Україна змушена була взяти на себе обслуговування та погашення 16,37% загального боргу колишнього СРСР, який становив близько 80 млрд. дол. США, з них 60 млрд. - західним країнам, 20 млрд. - країнам Азії та Східної Європи.
2. Ситуація для України ускладнювалася ще й тим, що на межі повного розорення опинилися державні і приватні підприємства, які мали рахунки в Зовнішекономбанку СРСР, статутний та резервний фонд якого, а також будівлі та споруди, інше майно згідно з постановою Президії Верховної Ради Російської Федерації від 13 січня 1992 р. було передано у власність Центрального банку Російської Федерації. Це означало, що Зовнішекономбанк фактично був визнаний банкрутом, а валютні та інші внески України привласнювались Росією. Загалом вкладники України втратили на валютних рахунках Зовнішекономбанку СРСР приблизно 500 млн. інвалютних карбованців валютної виручки.
3. Росія практично привласнила й весь алмазний, художній фонді золотовалютні запаси колишнього Союзу.
4. Відсутність нормативної бази, яка б регламентувала зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів ринкових відносин та організацію валютного регулювання і контролю в Україні.
Створення національної валютної системи України в період ринкової трансформації планово-розподільчої економічної системи в Україні можна умовно поділити на три етапи (табл. 6.2).
Таблиця 6.2.
Історичні аспекти становлення національної валютної системи України.
| І етап (1991-1994 pp.)
|
| Головні ознаки
| Основні заходи та результати
|
| 1. Вумовах глибокої економічної і фінансової кризи, гіпервисокої інфляції, макроекономічної розбаланссованості, затримки з проведенням економічних реформ майже не було передумов для нормального розвитку валютного ринку.
2. Суто адміністративний порядок ва-лютного регулювання.
| 1. Основною перевагою і результатом цього етапу було створення нормативної бази щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні, а саме:
- у 1991р. був прийнятий Закон України "Про банки і банківську діяльність", за допомогою якого установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті, дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових організаціях; зобов'язано НБУ організувати накопичення та збереження золотовалютних резервів;
- 16 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність"; згодом у травні 1993 р. Кабінет Міністрів видав декрет "Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності;
- 12 грудня 1991 р. прийнято "Митний кодекс України";
- 13 березня 1992 р. набрав чинності Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".
2. Результатом посилення адміністративних обмежень валютного регулювання стало скорочення надходжень конвертованої іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів і тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Усе це свідчило, про те, що адміністративні обмеження валютного ринку не виправдали себе.
|
Продовження таблиці 6.2.
| II етап (1994 - до вересня 1996 pp.)
|
| 1. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин, прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі: результатів торгів на УМВБ, ліквідації множинності валютних курсів, істотного розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольнити через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку; зменшення до 40% частки валютної виручки експортерів, що підлягала обов'язковому продажу.
| Ринкові методи організації валютних відносин сприяли:
1. Консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, у підвищенні його реальності;
2. Валютний ринок був помітно децентралізований;
3. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона в 1995р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України;
4. Спостерігалась істотна стабілізація національної валюти - курс до долара США за 1995 - 1996 рр. знизився приблизно на 5%.
|
| III етап (з вересня 1996 р. - до теперішнього часу)
|
| 1. У вересні 1996 р. випуск в обіг постійної національної валюти-гривні.
2. Ринкові засади набули подальшого розвитку.
| 1. Остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. -введено вільне плавання.
2. Введення вільного розпорядження резидент-тами всією сумою валютних надходжень.
3. Певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах.
4. Подальша лібера лізація доступу до валютного ринку юридичних та фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями.
5. Приєднання України (у травні 1997 р.) до VIII статті Статуту МВФ, що означало офіційне визначення вільної конвертованості гривні за поточними операціями.
|
Усі ці заходи сприяли виходу України на зовнішні ринки, дали можливість державі з урахуванням суспільних інтересів значною мірою упорядкувати відносини зовнішньоекономічного характеру, створити відповідний правовий режим, дотримання якого сприяє розвитку міжнародного співробітництва, підвищує його ефективність.
Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції із 115 країнами світу. За обсягом зовнішньоторговельного обороту наша держава посідає друге місце після Росії серед країн СНД. Вартість експортованої продукції становить сьогодні майже четверту частину її внутрішнього валового продукту. Спостерігається поступова переорієнтація України на торгівлю з "далеким" зарубіжжям, передусім із розвиненими ринками Західної Європи, Далекого Сходу, Сполучених Штатів Америки.
