Основні риси методу регулювання фінансових відносин

Аналізуючи систему впливу на відносини, регульовані фінан­совим правом, можна зробити висновок про те, що основною рисою методу регулювання фінансових відносин є

1) державно-владні розпорядження одним учасникам фінансових відносин з боку інших, які виступають від імені держави.

Метод, заснова­ний на владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, прита­манний й іншим галузям права (наприклад, адміністративному), але при регулюванні фінансових відносин цей метод набуває своєї специфіки, що міститься в конкретному змісті, а також у колі органів, уповноважених державою на владні дії. Наприклад, характерною рисою методу фінансового права виступає та обста­вина, що владні приписи торкають коло платників, порядок, умови й розмір платежів у бюджети, мету використання коштів тощо. Коло державних органів, уповноважених давати розпорядження учасникам фінансових відносин, складають фінансові органи.

2) Іншою рисою методу фінансового права є широке застосування імперативних (тобто однозначних, що не допускають вибору) норм із метою формування бюджетів.

Держава, закріплюючи вимоги щодо досягнення першочер­гових потреб (формування коштів для забезпечення виконання державних функцій), установлює чіткі межі поведінки підлег­лих суб'єктів. Наприклад, обов'язок сплати податку опосеред­кований правом вимагати його сплати та контролювати його. Певна свобода зобов'язаних суб'єктів можлива лише в межах, окреслених імперативними приписами. Режим свободи можли­вий у декількох формах:

1) свобода в межах імперативного суб'єктивного права, коли безумовне право фінансового органу на перевірку може реалізуватися ним за власним планом, але за умови обов'язкової реалізації цього права, що одночасно є і його обов'язком, засо­бом здійснення його функцій;

2) свобода певного суб'єкта в межах делегованих державою прав припиняти правовідносини (наприклад, залік сум подат­кової застави в рахунок податкового зобов'язання);

3) свобода зобов'язаних осіб при використанні специфічних прав (наприклад, права на застосування податкових пільг, по­даткового кредиту).