Історія виникнення та розвитку ринку строкових угод

Історично зародження строкової торгівлі пов’язане з появою її позабіржової форми – форвардних контрактів, які ще близько 400 років тому укладались як угоди про продаж майбутнього врожаю. Деякі спеціалісти, що досліджують фондовий ринок, вважають, що торгівля з поставкою товару в майбутньому існувала в Японії в І столітті до н.е., в Стародавній Греції та Римі, де законодавчо встановлювались дати загальних зібрань торгівців, на яких вперше був розроблений механізм продажу товарів з відстроченою на майбутнє поставкою та кінцевою оплатою.

У середні віки товарні біржі успішно функціонували в багатьох містах Європи: в Антверпені (1531 р.), Ліоні (1549 р.), Тулузі (1549) р.), Лондоні (1556 р.), Амстердамі (1608 р.), причому угоди часто укладалися за зразками товару, який мав згодом надійти. Згодом на біржах була проведена стандартизація товарів, тобто впроваджено середні норми їх якості, що дало змогу не поставляти товарів на самі торги і сприяло запровадженню ф’ючерсних угод.

У Росії перша біржа була організована за наказом Петра І в 1705 р. в Санкт-Петербурзі, згодом була відкрита Одеська (1796 р.) і Кременчуцька (1834 р.) біржі, а наприкінці ХІХ ст. в Російській імперії налічувалося 114 бірж, де набули значної популярності ф’ючерсні контракти, предметом яких були здебільшого сільськогосподарські продукти, зокрема зерно.

Прообразами перших строкових угод були також угоди з купівлі-продажу акцій перших акціонерних товариств Англії.

Вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася в США в 1751 році на Нью-Йоркській продовольчій біржі. З подальшим розвитком зернової торгівлі в 1848 р. у Чикаго була створена перша біржа з торгівлі строковими контрактами на сільськогосподарську продукцію, яка отримала назву «Чиказька торгова палата», на якій у 1865 р. з’явився новий різновид строкових контрактів – ф’ючерсні. Понад 200 років строковий ринок розвивався як товарний і тільки в 1972 р. в Чикаго була організована перша біржа фінансових ф’ючерсів. У 1979 р. виникла Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа, а в 1982 р. – Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів.

У 1982 р. з’явився новий вид контрактів – опціони на ф’ючерси казначейських облігацій. У цьому році також були укладені перші свопи – угоди, які суттєво відрізнялись від інших деривативів і які згодом зайняли провідне місце на ринку строкових угод. На сьогодні ринок свопів перевершив за своїми обсягами ринки всіх інших похідних інструментів.

Строковий ринок за способом розміщення та обігу похідних фінансових інструментів ділиться на первинний і вторинний, а за формою організації – на біржовий і позабіржовий. Структура строкового ринку за видами класу основних похідних фінансових інструментів представлена форвардним, ф’ючерсним, опціонними ринками та ринком своп-контрактів. Ринок ф’ючерсів та біржових опціонів нині розвивається найбільш успішно й динамічно.

Створення глобальної мережі ф’ючерсних бірж і встановлення зв’язків між ними дозволяє здійснювати торгівлю деривативами цілодобово. Ці процеси глобалізації та інтеграції призводять до того, що події економічного чи політичного порядку, які відбуваються в одній частині світу, впливають на кон’юнктуру фінансових ринків в інших частинах світу.