Механізм укладення ф'ючерсних угод

Учасниками ф'ючерсного ринку можуть бути будь-які юридичні чи фізичні особи. Безпосередньо брати участь у торгах і укладати Угоди на біржі можуть тільки фінансові посередники, які мають право проводити операції від свого імені (дилери) чи від імені клієнтів (брокери). Учасники ринку, які не мають права самостійно укладати угоди на ф'ючерсному ринку, звертаються до брокерів, стають клієнта­ми брокерських контор.

Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає відпо­відну ф'ючерсну угоду, відкриваючи тим самим довгу чи коротку Позицію. При цьому він вносить на свій рахунок, відкритий в клірин­говій палаті, деяку суму, що називається початковою маржею.

Початкова маржа є внеском клієнта в забезпечення виконання умов контракту, тобто певною гарантією того, що клієнт має намір виконувати свої обов'язки.

Як початкова маржа можуть бути прийняті не тільки грошові кошти, а й деякі види державних цінних паперів. Початкова маржа, як правило, становить 1—6% від загального обсягу контракту. При­чому на хеджерські рахунки традиційно нараховується менша маржа, ніж на спекулятивні. Якщо, наприклад, мінімальна вимога біржі щодо початкової маржі становить 5%, то брокерська контора підвищить цю маржу для хеджерів до 7—10%, для спекулянтів — до 10—15%. Вимоги щодо початкової маржі коливаються залежно від базового активу та ситуації на ринку. На ф'ючерсні контракти, що мають більші цінові коливання, нараховується більша початкова маржа.

Після перевірки ф'ючерсних контрактів кліринговою палатою вони перестають бути зобов'язаннями між покупцем та продавцем, а стають зобов'язаннями між покупцем (продавцем) і кліринговою палатою. Остання з моменту реєстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зобов'язання перед покупцем поставити актив, а перед про­давцем — оплатити його в обумовлені контрактом строки.

Отже, клірингова палата стає контрагентом і гарантом виконан­ня угоди як для покупця, так і для продавця. Крім того, наявність клірингової палати значно полегшує ліквідацію позиції учасника до дати поставки. Покупцю чи продавцю ф'ючерсного контракту допо­можуть, якщо це необхідно, придбати протилежний контракт.

Наприкінці кожного біржового дня біржею визначаються ціни ф'ю­черсних контрактів, які потім використовуються для внесення змін у рахунки клієнтів. Цю процедуру називають переоцінка позицій відповідно до поточних ринкових цін. Клірин­гова палата знімає кошти з рахунків тих, хто зазнав збитків, і нара­ховує відповідні суми тим, хто отримав прибутки. Кошти зі збитко­вих рахунків переказуються на прибуткові протягом ночі.

Якщо протягом дня ціна деякого ф'ючерсного контракту змен­шиться на ЗО гр. од., то продавцю цього контракту нарахують кошти у розмірі 30 гр. од., а з рахунку покупця цього контракту знімуть ЗО гр. од. При падінні цін на певні ф'ючерсні контракти продавці цих контрактів отримують прибутки, а покупці контрактів зазнають та­ких самих збитків. При зростанні цін на ці контракти виграють покупці контрактів і програють продавці контрактів.

Поточний прибуток або збиток за відкритою позицією, який ви­ражається в платежах клієнта або від клієнта, називають варіацій­ною маржею. Варіаційна маржа — це грошові кошти, що підлягають нарахуван­ню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхилення ціни укладення угоди від котирувальної. Тобто це прибуток або зби­ток, з^а яким виконуються взаєморозрахунки між учасниками ринку.

Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтському рахунку стане меншим від деякої встановленої біржею величини, _яку називають підтримуючою маржею, клієнт внесе на свій рахунок так звану додаткову маржу. Якщо додаткова маржа не буде вне­сена клієнтом протягом 24 год, його позиція на біржі закриється. На відміну від початкової маржі, додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами. Підтримуюча маржа — це мінімальний рі­вень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвесто­ра в результаті небажаного руху цін. Сума, що перевищує підтриму­ючу маржу, може бути вилучена інвестором в будь-який час.

Брокерські контори дають 3—5 днів своїм клієнтам для додат­кових внесків. Клієнти, неспроможні внести додаткові кошти, по­винні закрити свої позиції на ринку та свої рахунки. Якщо клієнт не покриває потреби в додаткових коштах і його рахунок вичерпа­но, усі подальші збитки відшкодовуються за рахунок брокерської контори.

Більшість ф'ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення котирувальної ціни — максимальне та мінімальне значен­ня, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торго­вої сесії. В разі, коли ціна переходить допустимі межі, говорять про закриту верхню чи нижню межу. Закрита нижня межа не дає мож­ливості покупцям вільно увійти або залишити ринок, а закрита верхня межа так само впливає на продавців. Тобто торги продов­жуються, але у напрямі зменшення цінових коливань. Якщо за­крита цінова межа діє протягом кількох днів, біржа розширює цю межу.

Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утриман­ня його під контролем. Встановлення межі — своєрідна затримка часу Для того, щоб ринок зміг пристосуватися до подій, які спричиня­ють коливання цінової межі.

Клірингова палата є одним з відділень біржі або незалежною організацією. Через клірингову палату здійснюються реєстрація, узгодження, гарантування, закриття позицій та поставка активів за Укладеними угодами. Фінансові звіти також готує клірингова палата. Членами клірингової палати є розрахункові фірми, які викону­ють розрахунки для брокерських контор.

Брокерські контори несуть фінансову відповідальність перед своїми розрахунковими фірмами, а клірингова палата діє гарантом для своїх членів — розрахункових фірм у проведенні всіх розрахункових опе­рацій з торгів. Усі члени клірингової палати вносять і тримають на рахунках за кожною торговельною позицією так звану клірингову маржу, яка є гарантією належного виконання ф'ючерсних контрактів з боку учасників ринку. Щодня кліринговою палатою звіряються рахунки членів палати, встановлюється та регулюється маржа залеж­но від ситуації на ринку.